Історико-містичний детектив Євгенії Кононенко «Жертва забутого майстра», сюжет якого сягає середини XVIII століття, став дев’ятою книжкою письменниці. Події твору пов’язані з ім’ям відомого скульптора другої половини XVIII ст., представником пізнього рококо, що працював на теренах Західної України – Іоанном Георгом Пінзелем. У вітчизняному мистецтві його постать символізує поєднання європейського й національного начал, хоча й досі залишаються невідомими дата та місце народження митця, а також його етнічна приналежність.
Популяризації творчої спадщини Пінзеля значною мірою сприяв мистецтвознавець, лауреат Шевченківської премії Борис Возницький (1926–2012). Йому належить праця «Микола Потоцький, староста Канівський, та його митці – архітектор Бернард Меретин і різьбяр Іоанн Георгій Пінзель» [1]. Ім’я скульптора також утвердилося в культурному просторі завдяки видавництву «Грані-Т», яке 2007 року опублікувало низку книг, серед яких – роман Кононенко «Жертва забутого майстра» [2]. Вибір саме цього року був символічним, оскільки, за деякими версіями, 1707-й вважається роком народження митця.
Уже сама назва роману Кононенко вказує на детективну інтригу. Художній ефект підсилює використання світлини з фрагментом скульптури Пінзеля – «Богоматері» з головного вівтаря костелу в селі Годовиця (нині зберігається у Львівському музеї сакральної скульптури). У ній відчувається відгомін біблійних мотивів жертовності та страждання.
Головними персонажами твору є Маріанна, киянка, яка працює перекладачкою, та Мішель, спершу представлений як француз, але згодом виявляється німцем. Вони розшукують загадкову «жертву забутого майстра», поступово відкриваючи для себе не лише світ Пінзеля, а й Львів, що постає як справжня скульптурна галерея.
Зацікавлення героїв скульптурою письменниця пояснює дією вигаданої фірми «Таємні бажання», яка допомагає здійснити мрію – дізнатися більше про Пінзеля. Читач разом із Маріанною, яка спочатку нічого не знає про митця, відкриває його пізню славу. Через інтернет героїня довідується, що скульптор, котрий працював на Львівщині й Тернопільщині у XVIII столітті, мав велику популярність, його називали «українським Мікеланджело», а серед замовників був і граф Микола Потоцький – магнат Речі Посполитої.
У романі піднімається й проблема збереження культурної спадщини. Письменниця акцентує на болючій темі знищених цвинтарів, пам’ятників і архітектурних пам’яток, які іноземні туристи часто шукають в Україні, надивившись на старі фотографії. Тема звучить і в епізоді зустрічі Мішеля з директором Львівського музею Миколою Браницьким (художнім образом Бориса Возницького). Паралельно з цим у творі оживає львівський фольклор: мовляв, автор скульптури святого Юрія-Змієборця й досі блукає вулицями міста. Відомими пам’ятками митця є скульптура святого Юрія на соборі Святого Юра у Львові та модель позолоченої групи «Святий Юрій у бою зі змієм», що зберігається в Національному музеї у Львові.
Коли Маріанна вперше відвідує Музей Пінзеля, вона розуміє, що саме заради цього майстра варто їхати в Україну. Враження героїні перегукуються з оцінками пересічних глядачів і мистецтвознавців. Зокрема, у романі згадується робота «Жертвоприношення Авраама» (бл. 1760 р., костел у Годовицях). Особливу увагу героїні привертає й біблійна назва цієї історії – «Голокост», яка викликає асоціації з трагедіями ХХ–ХХІ століть.
Дослідниця Дарина Костюк у романі висловлює думку, що Пінзель – абсолютно унікальний скульптор, який здатний пробуджувати несподівані думки й відчуття. Його сакральні твори мають потужний духовний вплив: у християнських храмах вони підтримували віру в перемогу добра над злом. Не випадково авторка підкреслює: «Культові споруди не терплять фальшу» [2, с. 29].
Паралельно Маріанна намагається осмислити проблему «таланту як відхилення». Психоаналітик, розглядаючи скульптури Пінзеля, говорить про їхню пронизаність болем, навіть якщо образи на перший погляд спокійні. Це дозволяє читачеві інакше побачити глибину митця.
Разом із Мішелем героїня робить нове відкриття: у роботах Пінзеля зображено мить, коли тіло перестає бути тілом, а драпірування стають символом духовного злету. Поступово Маріанна усвідомлює, що геній майстра залишився недооціненим: його цінували, але не завжди розуміли.
Окремий пласт роману пов’язаний із сприйняттям скульптур Пінзеля через фотографію. Видання альбому «Іоанн Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення» (2007) [3] показало, як один і той самий твір змінює вираз залежно від ракурсу. Наприклад, Мойсей із бучацького костелу на знімках то сумує, то радіє, то сповнений пафосу, то виглядає іронічним. Тут відчувається синтез скульптури, фотографії та літератури.
Унікальність творчості Пінзеля полягає й у «ефекті незавершеності», який спонукає глядача до роздумів. Саме цим надихаються й герої роману. Для Мішеля пошуки Пінзеля стають пошуками себе, а Маріанна відзначає, що саме знайомство з Мішелем і з мистецтвом скульптора стало рушійною силою її зацікавлення світом.
У тексті звучить і думка мистецтвознавця Тараса Возняка, який зазначав, що Пінзель ніби потрапив «у не свою епоху». Проте мистецтво, якщо й не здатне змінити суспільство, може вплинути на окрему людину. Саме таку роль воно відіграє у долях Маріанни та Мішеля – героїв «Жертви забутого майстра».
Таким чином, Євгенія Кононенко торкається ряду проблем, пов’язаних із творчістю Іоанна Георга Пінзеля, серед яких унікальність таланту великого скульптора й збереження його культурної спадщини. У художньому осмисленні авторки образ Пінзеля в романі постає до кінця не розгаданим, а архітектурні споруди, у яких розміщені творіння майстра (зокрема музей Пінзеля у Львові або Покровська церква чи Успенський костел у Бучачі) стають смисловими центрами і Львова, і Бучача. Образ самого міста (чи то Львова, чи Бучача, чи Городенки) перетворюється на галерею дерев’яних скульптур Пінзеля (Юрія-Змієборця, Авраама та Ісаака, Єлизавети, Христа, Божої Матері).
Список літератури:
1. Возницький Б. Микола Потоцький, староста Канівський, та його митці – архітектор Бернард Меретин і сницар Георгій Пінзель. Львів: «Центр Європи», 2005. 160 с.
2. Кононенко Є. Жертва забутого майстра. К.: Грані-Т, 2007. 180 с.
3. Пінзель Іоанн Георг. Скульптура. Перетворення. К.: Грані-Т, 2007. 152 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter