Сучасна система освіти в умовах глобалізації та міжкультурних комунікацій дедалі частіше звертається до питань багатомовності та полікультурності. В Україні особливе місце у цьому контексті посідає методика викладання української та угорської мов у регіонах із компактним проживанням національних меншин, насамперед на Закарпатті. Дослідження методів викладання обох мов у багатокультурному середовищі дозволяє виявити спільні та відмінні риси дидактичних підходів, оптимізувати навчальний процес і забезпечити ефективне формування комунікативної компетентності учнів.
Метою статті є здійснення порівняльного аналізу методики викладання української та угорської мов у багатокультурному середовищі, визначення спільних принципів та специфічних аспектів, зумовлених мовною і культурною природою кожної з них.
Методика викладання мови як навчальної дисципліни спирається на положення психолінгвістики, дидактики та соціолінгвістики. Вивчення української як державної мови в умовах багатомовності має на меті інтеграцію учнів у широкий соціокультурний простір країни [1]. Натомість викладання угорської мови часто виступає як засіб збереження національної ідентичності та культурної спадщини.
Згідно з сучасними підходами, методика викладання мов у багатокультурному середовищі передбачає:
- орієнтацію на комунікативний підхід;
- застосування інтерактивних методів навчання;
- використання міжкультурних елементів у змісті освіти [4].
Викладання української мови спрямоване на забезпечення повноцінного функціонування учня в державному, адміністративному та освітньому просторі. Це вимагає акценту на розвиток навичок офіційно-ділового мовлення, академічного письма та стандартів літературної мови.
Угорська ж мова викладається здебільшого як рідна або друга національна мова. Основна мета — формування мовної та культурної ідентичності, підтримка міжпоколіннєвої спадковості. У цьому контексті особливу роль відіграє художня література, усна народна творчість та елементи етнолінгвістики [3].
В українській методиці викладання активно застосовуються підручники, розроблені з урахуванням державних освітніх стандартів. Значна увага приділяється інтеграції завдань з розвитку критичного мислення, застосуванню мультимедійних ресурсів та проєктної діяльності.
У викладанні угорської мови простежується більша варіативність у виборі навчальних матеріалів, зокрема використання двомовних текстів, порівняльних вправ та культурологічних компонентів. Ефективними вважаються методи занурення у мовне середовище через театралізовані постановки, фольклорні заходи, роботу з автентичними текстами.
При вивченні української мови угорцями найважче дається засвоєння відмінків. Вивчити правило – це одне, а ще треба вивчити багато винятків до нього [2, с. 328].
Обидві методики спираються на принципи комунікативного навчання, проте відрізняються у практичній реалізації. В українській мові основний акцент робиться на офіційно-діловій сфері спілкування, що вимагає моделювання ситуацій адміністративного, навчального та публічного дискурсу.
Угорська ж мова орієнтована на побутове та культурно-етнічне спілкування, що передбачає формування компетенцій у сфері сімейних традицій, національних свят і культурної символіки.
Вивчення української мови забезпечує доступ до національної культури більшості населення країни та сприяє інтеграційним процесам. Водночас викладання угорської мови виконує роль збереження культурної самобутності. Таким чином, методика викладання обох мов у багатокультурному середовищі має взаємодоповнювальний характер: українська сприяє інтеграції, угорська — підтримує етнічну ідентичність.
Порівняльний аналіз методики викладання української та угорської мов показує, що обидві системи мають свої специфічні завдання, проте їхнє поєднання в освітньому процесі сприяє гармонійному розвитку учня у полікультурному середовищі. Українська мова забезпечує інтеграцію в державний і соціальний простір, тоді як угорська мова підтримує національну ідентичність та культурну спадковість.
У перспективі доцільним є розроблення інтегрованих програм, які б дозволяли поєднувати вивчення обох мов на основі принципів білінгвальної освіти та міжкультурної комунікації. Це сприятиме формуванню багатомовної особистості, відкритої до діалогу культур.
Список використаних джерел
1. Бігич О. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. та ін./ за загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. – К. : Ленвіт, 2013. – 590 с.
2. Певсе, А. Труднощі, що виникають у процесі спілкування українською мовою угорцями. ТОВ „РІК-У”. 2018. С. 327-329. URL: https://dspace.kmf.uz.ua/jspui/handle/123456789/3092 (дата звернення: 19.09.2025).
3. Árvay, A. (2019) «Teaching in multicultural classes of Hungarian as a foreign language», опублікована в Berliner Beiträge zur Hungarologie. URL: https://edoc.hu-berlin.de/server/api/core/bitstreams/04e46376-b601-4964-9c65-d1a32c9b386e/content (Last accessed: 19.09.2025).
4. Byram, M. (1997). Teaching and Assessing Intercultural Communicative Competence. Clevedon: Multilingual Matters. URL:https://spada.uns.ac.id/pluginfile.php/253332/mod_resource/content/1/ICC%20Byram.pdf (Last accessed: 20.09.2025).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter