У сучасному світі рівень стресових та травматичних подій для багатьох людей значно зріс через військові дії, соціальну нестабільність, пандемії та інформаційне перевантаження. Відтак дедалі частіше фіксуються випадки ескапізму як способу тимчасового дистанціювання від неприємних переживань. Аналіз ескапізму у контексті травматичного досвіду дозволяє зрозуміти механізми психологічного самозахисту, виявити потенційні ризики та розробити ефективні стратегії психотерапевтичної і профілактичної підтримки.
Ескапізм (від англ. escape — «втеча») – соціально-психологічне явище, яке полягає у прагненні особистості уникати дійсності, повсякденних проблем і нормативних вимог, занурюючись у світ ілюзій чи фантазій [1].
З психологічної точки зору ескапізм функціонує як різновид захисного механізму психіки. Він дозволяє людині тимчасово уникнути переживання болючих емоцій, спричинених травматичними подіями, надаючи час для адаптації до різких змін у реальності. Дуалістичний потенціал ескапізму визначається його роллю у житті особистості: чи виконує він функцію відновлення, чи стає чинником деструктивного впливу. Таким чином, ескапізм має як адаптивний, так і дезадаптивний потенціал, а його оцінка залежить від контексту, тривалості та наслідків для психосоціального функціонування.
Адаптивний ескапізм – це усвідомлена, тимчасова втеча від реальності, що слугує інструментом відновлення психічних ресурсів та покращення емоційного стану. Він виконує компенсаторну функцію, дозволяючи особистості періодично відволікатися від стресогенних чинників. Такий вид ескапізму сприяє підтриманню життєвої активності, відновленню ресурсів, виснажених під час реагування на загрози. Основні його функції: зниження стресу та тривожності; стимулювання творчості та уяви; відновлення психічних ресурсів; відновлення відчуття контролю над власним життям [2, 5].
До адаптивних форм ескапізму належить читання художньої літератури , перегляд фільмів чи серіалів, комп’ютерні та настільні ігри, музика – слухання чи створення, спорт і фізична активність, творчість, мандрівки та туризм, медитація, йога, практики майндфулнес, хобі та захоплення, участь у соціальних і культурних заходах, волонтерство. Ключовим критерієм, що відрізняє адаптивний ескапізм, є його свідомий характер, короткочасність і відсутність руйнівного впливу на життєдіяльність особистості, а також відсутність відриву людину від реальності на довготривалий час, натомість її повернення до повсякденності з оновленим внутрішнім балансом і працездатністю [3, 4].
Дезадаптивний ескапізм характеризується нав’язливістю та компульсивністю поведінки, що призводить до руйнування важливих сфер життя, соціальної ізоляції та поглиблення психічних проблем. До дезадаптивних форм ескапізму належать патологічна мрійливість, медіазалежність, ігрові адикції (особливо рольові відеоігри), трудоголізм. Наслідками дезадаптивного ескапізму стають руйнування соціальних зв’язків, посилення тривожності, депресивних проявів, відчуття сорому та провини. Варто зазначити, що навіть адаптивні форми ескапізму можуть трансформуватися у дезадаптивні за умови надмірної тривалості або невідповідності потребам особистості [5].
Схильність до дезадаптивного ескапізму істотно зростає в умовах травматичного досвіду. Психологічна травма виснажує ресурси та створює відчуття небезпеки, що робить втечу від реальності особливо привабливою. У цих умовах ескапізм виступає доступним, проте потенційно небезпечним способом психологічного реагування [3].
Дезадаптивний ескапізм у контексті травматичного досвіду ускладнює процеси особистісного відновлення й інтеграції пережитого. Його подолання можливе завдяки застосуванню психологічних стратегій, спрямованих на розвиток адаптивних копінг-ресурсів, формування навичок саморегуляції та залучення підтримувальних соціальних взаємодій [2, 3].
Ескапізм у контексті травматичного досвіду має подвійний потенціал: він може виконувати захисну та відновлювальну функцію, однак за надмірного використання трансформується у дезадаптивну форму, що перешкоджає інтеграції травматичного досвіду та психологічному відновленню. Межа між адаптивним і дезадаптивним ескапізмом визначається не стільки формою поведінки, скільки її тривалістю, інтенсивністю та впливом на життєдіяльність особистості. Перспективним напрямом досліджень є розробка психологічних стратегій подолання дезадаптивного ескапізму й підтримка розвитку адаптивних копінг-механізмів.
Список літератури:
1. Психологічний словник / авт.-уклад. В. В. Синявський, О. П. Сергєєнкова; за ред. Н. А. Побірченко. Київ : Вид-во КУБГ, 336 с. URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/5980/3/O_Serhieienkova_IL.pdf
2. Marques L., Uchida P., Aguiar F., Kadri G., Santos R., Barbosa S. Escaping through virtual gaming – what is the association with emotional, social, and mental health? A systematic review. Frontiers in Psychiatry. 2023. Vol. 14. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyt.2023.1257685
3. Stasielowicz L. Adaptive performance in refugees after trauma: how relevant are post-traumatic stress and post-traumatic growth? International Journal of Workplace Health Management. 2022. DOI: https://doi.org/10.1108/ijwhm-12-2021-0230
4. Stenseng F., Falch-Madsen J., Hygen B. W. Are there two types of escapism? Exploring a dualistic model of escapism in digital gaming and online streaming. Psychology of Popular Media. 2021. Vol. 10, № 3. P. 319–329.
5. Dimitrova-Georgieva K. Comprehensive Analysis of the Role of Escapism in the Form of Addictive Behaviours as a Coping Mechanism to Both Perceived and Subconscious Psychological Trauma: Doctoral dissertation. 2023. 136 p.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter