Кризовий стан безпекового середовища вимагає від системи оборонного планування доказової логіки ухвалення рішень і прозорих інструментів пріоритизації напрямів міжнародного співробітництва, здатних працювати за невизначеності, дефіциту часу та ресурсів. Метою доповіді є висвітлення етапів цілісного методичного апарату, який забезпечує послідовне ранжування зовнішніх воєнно-економічних умов, ідентифікацію стимулювальних і стримувальних чинників, кількісне вимірювання резильєнтності відновлення та виявлення часових уразливих ніш для своєчасного коригування управлінських дій. Запропонований інструментарій спирається на поєднання експертних оцінок і статистичного аналізу, багатокритеріальних процедур і економетричного моделювання, а також на візуалізацію результатів у форматі, придатному для оперативного використання керівництвом. Практичний результат полягає у формуванні адресних рекомендацій для органів військового управління щодо підтримання необхідного рівня стійкості розвитку Збройних Сил України та підвищення ефективності міжнародної взаємодії в умовах тривалих кризових впливів.
На першому етапі здійснюється обґрунтування переліку зовнішніх, тобто міжнародних, воєнно-економічних умов розвитку Збройних Сил: формується повний перелік актуальних умов, для кожної умови визначаються релевантні критерії, збираються експертні судження у вигляді потрійних нечітких оцінок мінімуму, моди та максимуму, після чого ці оцінки агрегуються з отриманням нечітких ваг, будуються позитивний і негативний ідеали, обчислюються інтегральні евклідові відстані кожної умови до обох ідеалів і виводиться індекс близькості, який слугує основою для об’єктивного ранжування та визначення пріоритетів серед зовнішніх воєнно-економічних умов розвитку Збройних Сил.
На другому етапі виконується ідентифікація воєнно-економічних чинників, що впливають на обсяги міжнародного співробітництва: формується вибірка чинників і часових періодів, розраховуються коефіцієнти еластичності, будується багатофакторна регресійна модель для кількісного відокремлення внеску кожного чинника з урахуванням взаємозв’язків між ними, а також проводяться перевірки на автокореляцію, гетероскедастичність, ендогенність, лагові ефекти та структурні злами, у підсумку чинники класифікуються як стимулюючі, дестимулюючі або нейтральні залежно від значущості та напряму впливу, що створює вичерпний перелік для подальшого аналізу. На третьому етапі формується їх остаточний перелік із використанням одночинникових функціональних рівнянь, що будуються за методом Олександра Кулінича, який забезпечує фіксацію аналітичного зв’язку між результативним показником міжнародної взаємодії та кожним чинником, уточнюючи силу, напрям і характер впливу для подальших розрахунків.
Четвертий етап присвячений визначенню резильєнтності, тобто швидкості відновлення, обсягів міжнародного співробітництва з урахуванням кризових ситуацій: створюється база даних із очищених і стандартизованих часових рядів, перевіряються їх властивості щодо динамічності та відсутності мультиколінеарності й аномалій, експертно визначаються ваги складових, формується агрегований індекс резильєнтності, виокремлюються фази кризового циклу – початок, дно та відновлення – і обчислюються площі втрат та відновлення як інтегральні характеристики повноти посткризового відновлення.
П’ятим кроком є виявлення критичних інтервалів і часових уразливих ніш, коли поєднуються мінімальні значення стимуляторів чинників із максимальними значеннями дестимуляторів: для кожного чинника задаються порогові квартильні межі, за цими межами будуються бінарні індикатори просідань та піків, на їх основі розраховується індекс уразливості періоду як підсумкова характеристика одночасної критичності, а далі за наперед установленими порогами мінімальної кількості слабких стимуляторів та потужних дестимуляторів чинників визначаються роки, що відносяться до уразливих ніш, після чого формується аналітична таблиця, де на кожний рік подано перелік причетних чинників і відповідне значення індексу уразливості для пріоритизації антикризових дій.
На шостому етапі результати індикаторного аналізу переводяться у візуальну форму теплових карт: конструюється часова матриця для стимуляторів і дестимуляторів чинників, де рядки відповідають чинникам, а стовпці – рокам спостереження, кожна клітинка містить ознаку досягнення критичної межі, на основі чого обчислюється зведений часовий індикатор уразливості та здійснюється кодування інтенсивності кольором, що дає змогу оперативно виявляти роки найвищої уразливості, швидко пояснювати природу ризиків різним аудиторіям і підвищувати управлінську придатність отриманих результатів.
Завершальний етап перетворює діагностичні висновки на практичні дії: укладаються рекомендації щодо постійного моніторингу та цілеспрямованого контролю стримувальних чинників у ризикові періоди, а також щодо формування і підтримання ресурсних, інституційних і партнерських резервів за стимуляторами чинниками, які можуть бути оперативно мобілізовані для прискорення відновлення міжнародного співробітництва і підтримання розвитку Збройних Сил.
Описаний методичний апарат утворює цілісний семиетапний цикл – від експертного ранжування зовнішніх умов і відбору чинників із застосуванням багатокритеріальних та економетричних процедур і методу Олександра Кулінича до побудови індексу резильєнтності, виявлення часових уразливих ніш та їх візуалізації у вигляді теплових карт із подальшим формуванням адресних управлінських рекомендацій.
Список використаних джерел
1. Semenenko O., Abramova M., Tarasov O., Mytchenko S., Dziubchuk R., Fomkin D. Resilience and Sustainability: Key Theoretical-Practical Narratives and War-Economic Lessons. Social Development and Security. 2025. Vol. 15, No. 2. P. 314–326. URL: https://doi.org/10.33445/sds.2025.15.2.24 (дата звернення: 12.09.2025).
2. Коваль М. Передбачення можливостей держави щодо відбиття збройної агресії. Наука і оборона. 2023. № 3. С. 25–32. URL: https://doi.org/10.33099/2618-1614-2023-22-3-25-32 (дата звернення: 12.09.2025).
3. Сарана О. Ю. Ускладнення економічних функцій держави в умовах глобального розвитку трансформаційних економік. Формування ринкових відносин в Україні. 2010. № 2(105). С. 40–44.
4. Yoder N. DOD Strategic Management Plan FY 2022–2026. U.S. Department of Defense. 2023. URL: https://media.defense.gov/2023/Mar/13/2003178168/-1/-1/1/DOD-STRATEGIC-MGMT-PLAN-2023.PDF (дата звернення: 12.09.2025).
5. Petropoulos F. Forecasting: theory and practice. International Journal of Forecasting. 2022. URL: https://doi.org/10.1016/j.ijforecast.2021.11.001 (дата звернення: 12.09.2025).
6. Poledna S. Economic forecasting with an agent-based model. European Economic Review. 2022. URL: https://doi.org/10.1016/j.euroecorev.2022.104306 (дата звернення: 12.09.2025).
7. Chambers J., Satinder M. How to Choose the Right Forecasting Technique. Harvard Business Review. 2016. URL: https://hbr.org/1971/07/how-to-choose-the-right-forecasting-technique (дата звернення: 12.09.2025).
8. Hics H. Securing Defense-Critical Supply Chains. U.S. Department of Defense. 2022. URL: https://media.defense.gov/2022/Feb/24/2002944158/-1/-1/1/DOD-EO-14017-REPORT-SECURING-DEFENSE-CRITICAL-SUPPLY-CHAINS.PDF (дата звернення: 12.09.2025).
9. Gompert D., Oliker O. Defense Development. RAND Corporation. 2022. URL: https://www.rand.org/pubs/research_briefs/RB9040.html (дата звернення: 12.09.2025).
10. Кулинич О. І., Кулинич Р. О. Теорія статистики: підручник. 5-те вид., перероб. і допов. Київ, 2010. 239 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter