Дерегуляція бізнесу в Україні – це процес зменшення державного контролю та спрощення дозвільних процедур, який здійснюється шляхом скасування застарілих дозволів, погоджень та звітів. Проблематика дерегуляції бізнесу в Україні традиційно одна з найбільш актуальних для підприємств, адже зняття регуляторних обмежень та тиску на бізнес – один з найбільш потрібних стимулів їх підтримки в розвитку. Таку позицію підтверджує кількість нормативно-правових актів у цій сфері впливу на діяльність суб’єктів господарювання та виданих актів, які стосувалися саме дерегуляції. Створення Державної регуляторної служби, Офісу з ефективного регулювання, Міжвідомчої робочої групи також свідчить про вагомість спрощення умов ведення бізнесу для його росту та назрілість цієї проблематики для вітчизняного бізнесу.
Процеси реформування системи дерегуляції розпочалися в Україні з 2015 року, коли було ухвалено Постанову КМУ «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» від 28 січня 2015 року №42, а також затверджено плани заходів з дерегуляції в 2016 році та 2019 році [1].
Діючий план заходів дерегуляції, прийнятий в 2019 році, розширює сфери та сектори економіки, в яких будуть спрощені умови господарювання, включаючи: аграрну галузь, біотехнології, земельні відносини, виробництво та реалізацію товарів, послуг; охорону здоров’я та соціальну сфері; екологію та охорону навколишнього середовища; освіту, культуру; транспорт, логістику, інформаційні технології; сектор оборони та космічну галузь тощо.
В прийнятій на початку 2021 року Національній економічній стратегії до 2030 (НЕС – 2030) акцентовано увагу на досягненні стратегічних цілей в сфері регулювання бізнесу, а ініціативи за цим напрямком мають на меті сприяння економічному зростанню, привабливості України для ведення бізнесу, створення умов без тиску на його роботу, залучення іноземних інвестицій, зростання обсягів зовнішньої торгівлі [2].
Завдяки діяльності Офісу з ефективного регулювання в Україні сформовано цілісну концепцію дерегуляції бізнесу (Regulation concepts), забезпечення реалізації якої відбувається через комплексне оцінювання державного регулювання за окремими секторами, сегментами економіки, ринками та з використанням потрібних інструментів регулювання. Ця концепція передбачає вирішення наявних проблем регулювання бізнесу. В рамках створеної концепції передбачено стандартизацію взаємодії держави та бізнесу шляхом запровадження уніфікованих адміністративних процедур з виключенням зловживань збоку влади. Інструменти регулювання підлягатимуть впорядкуванню, використанню за призначенням та створенню цілісної панелі таких засобів. Заплановано також вирішити давно назріле питання доступності ресурсів шляхом розвитку конкуренції в бізнесі, а не традиційної видачі дозволів на ведення підприємництва. Система нагляду та контролю буде замінена на систему управління ризиками.
Станом на квітень 2025 року Кабінет Міністрів скасував понад 200 інструментів державного регулювання, зокрема дозволи та погодження у сферах охорони здоров'я, агропромислового комплексу, а також охорони праці та торгівлі. [3]
Отже, дерегуляція бізнесу в Україні виступає ключовим механізмом державного стимулювання розвитку МСП, адже саме спрощення умов господарювання та усунення адміністративних бар’єрів створює передумови для підвищення його конкурентоспроможності. Починаючи з 2015 року, у країні запроваджуються послідовні плани заходів з дерегуляції, які охоплюють широкий спектр галузей – від агропромислового комплексу до ІТ та сфери послуг. Прийнята Національна економічна стратегія визначає дерегуляцію як стратегічний пріоритет економічного розвитку, спрямований на підвищення інвестиційної привабливості та інтеграцію у глобальні ринки. Запроваджена концепція ефективного регулювання передбачає перехід від дозвільної системи до ризик-орієнтованого підходу, що зменшує корупційні ризики та сприяє прозорості. Актуальним підтвердженням результативності є скасування понад 200 інструментів регулювання у 2025 році, що свідчить про реальний поступ у формуванні сприятливого бізнес-середовища.
Останні тенденції розвитку реформи дерегуляції бізнесу торкнуться системи держперевірок. Планується автоматизувати оцінювання та перевірку самих органів контролю. Експерти проаналізують, чи немає дублювань між інспекціями, чи не є вимоги застарілими, чи непотрібними, які перевіряються за чеклістами, чи не буде перевірок забагато через неправильні критерії ризику. Простими словами, цифровізувати весь процес, щоб зменшити людський фактор — а отже і корупційний ризик.
Список літератури:
1. Деякі питання дерегуляції господарської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січ. 2015 р. № 42. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/42-2015-п#Text (дата звернення: 19.08.2025).
2. Національна економічна стратегія до 2030 року. URL: https://nes2030.org.ua/docs/doc-vector.pdf (дата звернення: 17.08.2024).
3. Міністерство економіки України. Дерегуляція бізнесу: скасовано понад 200 інструментів державного регулювання. URL: https://me.gov.ua/News/Detail/c7fdf6a0-8e62-4524-b48e-26bde493efbb?lang=uk-UA&title=DereguliatsiiaBiznesu (дата звернення: 20.08.2025).
_________________________
Науковий керівник: Якубів Валентина Михайлівна, доктор економічних наук, професор, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter