Актуальність. В частини дівчат юнацького віку на тлі ідіопатичної артеріальної гіпотензії (ІАГ) виявляли прояви соматизованої вегетативної дисфункції у вигляді нейрогенної гіпервентиляції. Різноманітні прояви якої на тлі низького артеріального тиску можуть спричинити певні труднощі під час фізичного навантаження чи адаптації до дії інших стресорних чинників [1]. Розлади патерни дихання при гіпервентиляційному синдромі (ГВС) в умовах первинної артеріальної гіпотензії супроводжуються розвитком гіпокапнії, респіраторного алкалозу, ефекту Бора, що суттєво погіршує процес адаптації молоді до повсякденних стресорних факторів, знижуючи якість життя [2]. Тому, гіпервентиляційний синдром є додатковим обтяжливим чинником на тлі зниженого АТ. Виявлені зміни є наслідком дезорганізації інтегративної функції лімбіко-ретикулярної системи, дисбалансу вегетативної нервової системи. Зниження АТ на тлі нейрогенної гіпервентиляції часто супроводжується збільшенням частоти і зменшенням глибини дихання, що також сприяє зниженню концентрації СО2 крові і в свою чергу розширенню периферичних судин [3].
Представляє науковий інтерес дослідження функціонального стану легеневої вентиляції і динамічної функції діафрагми в стані спокою і під час форсованого дихання.
Мета дослідження. Вивчення стану легеневої вентиляції, екскурсії діафрагми в студенток з проявами ІАГ в спокої і в умовах форсованого дихання.
Матеріал і методи дослідження. В дослідження шляхом рандомізації було включено 32 студентки Івано-Франківського національного медичного університету з ідіопатичною артеріальною гіпотензію; в 20 з них попередньо були виявлені ознаки ГВС, вони склали 1-шу групу обстежуваних, у решти дівчат була картина фізіологічної артеріальної гіпотензії – вони склали 2-гу групу. Контрольна група була сформована з 12 практично здорових студенток-однокурсниць. Для виявлення стану нейрогенної гіпервентиляції використовували стандартизований Неймегенського опитувальник. Основні показники зовнішнього дихання вивчали за допомогою спірометра «Spirolab» (Італія). Під час дослідження оцінювали життєву ємність легень (ЖЄЛ), форсовану життєву ємність легень (ФЖЄЛ), об’єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1), резервний об’єм вдиху й видиху (РОвд, РОвид), пікову об’ємну швидкість (ПОШ), тривалість вдиху (Твд), тривалість видиху (Твид). Динамічний стан діафрагми визначали шляхом оцінки екскурсії її правого купола за допомогою апарата «CHISON QBIT 5" (Китай). Ультразвукове сканування правого купола діафрагми проводили під час спокійного та форсованого дихання. Статистична обробка отриманих даних проводилась з використанням пакета прикладних програм Statistica 6,0 (StatSoft Inc., США).
Результати дослідження та їх обговорення. Виконане дослідження показало, що в дівчат першої групи за результатами Неймегенського опитувальника були виявлені ознаки ГВС. Так, в 22,53 % студенток результати анкетування становили (25,91±1,18) бали; в 48,03 % дівчат результати були дещо вищими – (35,46±0,86) бали; в 28,41 % осіб відмічались високі результати опитування (46,93±1,46) бали. В другій групі студенток з ІАГ, прояви нейрогенної гіпервентиляції були практично відсутні, показники Неймегенського опитувальника становили (18,12±1,33) бали. В третій, контрольній групі дівчат, результати опитування становили (16,16 ±1,64) бали.
Найбільш частими суб’єктивними проявами гіпервентиляційного синдрому були скарги на відчуття нестачі повітря (58,14 %) і задишку (34,88 %) при незначному фізичному навантаженні; в 53,49 % дівчат відмічалось інші прояви дихального дискомфорту, а в 37,21 % відчуття періодичного сухого покашлювання. В частини студенток основної групи були виявлені симптоми післястресорної гіпервентиляції, у вигляді похолодання (39,53 %) і тремору (27,91%) пальців рук, в 65,12 % дівчат були скарги на відчуття серцебиття. 67,44% осіб виявляли скарги на швидку втомлюваність під час помірного фізичного навантаження, тощо.
Дослідження показників функції зовнішнього дихання виявили зміни переважно за рестриктивним типом в 72,09 % студенток основної групи і в 16,67 % дівчат групи контролю. В студенток основної групи показники ЖЄЛ вдиху становили 70,54±2,20 % (р<0,01) і були меншими від належної величини, в групі здорових дівчат цей показник становив (82,2±3,54)%. Також в основній групі достовірно меншими від належних були показники ФЖЄЛ – (71,26±2,93) % і ОФВ1. Показники РОвд становили (49,48±1,40) % і були достовірно меншими від належних величин (61,12±2,63) %. Аналогічні зміни виявлялися і збоку РО вид. Виявлені зміни показника ПОШ – (70,26±1,86) % (р<0,05) від належних величин. У дівчат з проявами ІАГ виявлено вкорочення часу вдиху і подовження видиху, що є однією з ознак порушення функції зовнішнього дихання.
Ультразвукове дослідження функціонального стану діафрагми показало зниження екскурсії діафрагми у 33 студенток основної групи. Отже, при спокійному диханні цей показник у дівчат контрольної групи становить (18,44±0,67) мм (p<0,05)-(26,08±0,86) мм. Крім того, у 6 дівчат основної групи м’язова частина діафрагми була значно потовщена в середньому на (12,40±1,50) мм, тоді як у групі контролю середні величини становили (7,20±1,25) мм. Це може вказувати на те, що діафрагма у цих дівчат потовщена через надмірне перенапруження. Дослідження екскурсій діафрагми за умов форсованого дихання у студенток основної групи показало обмеження їх рухів (62,44±0,76) мм (р<0,001), у порівнянні з аналогічними показниками групи контролю (88,42±0,94) мм.
Зменшення екскурсії діафрагми призводить до розвитку тахіпное, погіршення показників легеневої вентиляції і, таким чином, погіршення постачання тканин організму киснем в умовах стресу. Крім того, зменшення екскурсії діафрагми призведе до зменшення венозного повернення крові, змін периферичної гемодинаміки, зниження рО2 у венозній крові, що сприяє збільшенню гіпоксичних ділянок м’язових волокон, призведе до збільшення кисневого голодування, що особливо помітно в умовах навантаження. Тому, в студенток з ІАГ відсутність систематичних фізичних навантажень призводить до погіршення комплексного механізму регуляторного впливу мотонейронів спинного мозку, центральних респіраторних нейронів на дихальну мускулатуру, що призводить до зниження легеневої вентиляції, обсягу та об’єму фізичного навантаження. Діафрагма, таким чином, погіршується постачання киснем, особливо у випадках фізичного навантаження.
Висновки. Своєчасна діагностика та купірування проявів гіпервентиляційного синдрому в дівчат з ідіопатичною артеріальною гіпотензією буде сприяти зростання толерантності до несприятливих факторів зовнішнього середовища та попереджати розвиток певних психосоматичних порушень.
Список літератури:
1. Сороківський М.С., Черняга-Ройко У.П. Добовий моніторинг артеріального тиску: практичні аспекти та клінічне значення. Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія. 2021. №74 т.1
2. Сегізбаєва Марина та Александрова Ніна. Оцінка функціонального стану дихальної мускулатури: методичні аспекти та інтерпретація даних. Фізіологія людини. 2019. Вип. 45. С. 213-224.
3. Джонс М, Харві А, Марстон Л, О'Коннелл Н.Е. Дихальні вправи при синдромі дисфункціонального дихання/гіпервентиляції у дорослих. Кокранівська база даних System Rev. 2013. Вип. 5 №31
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter