Високий рівень сучасних життєвих вимог потребує підвищеної уваги до проблеми психологічного здоров’я, яке в значній мірі зумовлює стійкість та надійність особистості. Зворотною стороною суспільного розвитку і прогресу є психосоматичні захворювання. Зростання психосоматичних розладів і травм, «психологічних бар’єрів» щодо інновацій, перевтома, емоційна напруженість, неврівноважені стани тощо сприяють дисгармонії майбутнього життєвого шляху особистості.
В сучасній психологічній науці існують різні підходи до визначення поняття «психологічна стійкість», зміст якого розглядають від інтегративної властивості особистості до рівня однієї із детермінант успішності функціонування людини в екстремальних умовах професійної діяльності.
За Л. Куликовим психологічна стійкість − це якість особистості, яка дозволяє їй протистояти життєвим труднощам, несприятливому тиску обставин, зберігати здоров’я і працездатність у різних ситуаціях випробовувань. До аспектів психологічної стійкості автор відносить стабільність, урівноваженість та опірність [1].
Складовими психологічної стійкості за Д. Леонтьєвим є біологічна стійкість, психофізіологічна стійкість, емоційна стійкість, соціальна стійкість та духовна стійкість. Темперамент – це ядро біологічної складової психологічної стійкості особистості. Психофізіологічна стійкість – це форма захисту від соціальних конфліктів (за Л. Куликовим). Про емоційну стійкість як інтегральну властивість особистості, яка знаходиться у постійній динаміці та розвитку говорить І. Аршава. Ця складова є достатньо стійкою диспозицією та прагне зберегти гомеостаз у складних ситуаціях, які є пов’язані з професійною діяльностю й життєдіяльності загалом. На думку М. Кабанова соціальна стійкість в особистості має викликати відчуття впевненості, тобто асертивності, здатності до впевненої поведінки, самоактуалізації. А проявляється вона через уміння виражати свої думки та почуття у соціально прийнятній формі. До духовної стійкості Г. Нікіфорова ставиться як до відображеній у вірі людини необхідного елемента індивідуальної та соціальної свідомості, а також це весь набір установок та орієнтирів в людській діяльності, які є спрямовані на захист людини в стресових ситуаціях [1].
Отож, психологічна стійкість розглядається нами як складна якість особистості, яка знаходиться в динаміці та забезпечує високу продуктивність діяльності особистості, сприяє прояві адекватної поведінки та здатність реагувати та контролювати складні життєві обставини, сприяє гармонізації особистісних і соціокультурних цінностей.
Список використаних джерел:
1. Максименко С. Д. Генезис существования личности. К.: Издательство ООО «КММ», 2006. 240 с.
______________________________________________________________________________
Науковий керівник: Гречуха Ірина Анатоліївна, доктор філософії (спеціальність «Психологія»), доцент кафедри психології, Поліський національний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter