Творчість харківських композиторів у жанрах скрипкової музики недостатньо висвітлено у мистецтвознавчій літературі. Поодинокі повідомлення зустрічаються у наукових дослідження панорамного характеру історико - культурологічного напрямку. Недостатня ступінь вивчення жанрових особливостей інструментальної музики другої половини ХХ століття визначає актуальність наукової розвідки.
На думку Л. Раабена існують умовно чотири типи концертів, що склалися у творчості митців того часу. Перший тип характеризується традиційністю у своєму створенні; другий навпаки — тяжіє до авангардності, відкиданні класичних форм та засобів виразності. Третій тип ускладнює лише музичну мову, форму та палітру обраних засобів виразності; четвертий у свою чергу синтезує усі вищезазначені принципи, являючи собою ототожненням надбань та смаків кожного окремого композитора другої половини ХХ-го століття [1].
Українські концерти другої половини століття розглядаються Л. Раабеном як концерти умовно першого типу, котрим притаманні класична чіткість та ясність музичної мови. В жанрі концерту для скрипки соло працювала вся плеяда харківських композиторів того часу (В. Бібік, В. Золотухін, В. Борисов та ін.). Цікаво, що кожен з цих композиторів трактує жанр концерту та солюючий інструмент у кожному з вищезазначених Л. Раабеном типів жанру, від «класичності» до додекафонії. Сам концерт Бориса Яровинського, що був написаний близько 1980-го року (перше виконання — 1985 р.) відноситься до умовно четвертого типу. Маючи традиційну для концерту тричастинну форму він, однак, увібрав у себе надбання композиторів другої половини ХХ-го століття — пишна інструментовка (з додаванням нехарактерних класичним зразкам жанру інструментів типу арфи), пісенність партії скрипки, загальна «кінематографічність» музичної оповіді. Можемо відзначити, що Яровинський використовує і каденцію задля висвітлення можливостей скрипки, підбиваючи підсумки використаних тем концерту. Можна зазначити, що кожній частині притаманна своя форма та мова вираження.
Музика концерту насичена ліризмом та фольклорними мотивами, однак має подих композиційних прийомів того часу, які залишились актуальними й дотепер.
Концерт досить довгий час був невідомий широкому загалу Харкова, прем’єра його відбулася лише 1985-го року.
Таким чином, жанр концерту у творчості харківських композиторів вартий уваги як виконавців, так і музикознавців, маючи синтез традиційних та сучасних технік композицій другої половини ХХ-го століття.
Список використаних джерел:
1. Раабен Л. Радянський інструментальний концерт. 1968-1975. «Музыка», 1976.
2. Концерти для скрипки з оркестром. Наукові збірки ЛДМА ім. М. Лисенка. Мирослав Скорик. Львів. Вип.1. 1999.
________________________________________________________________________
Науковий керівник: Крамська Світлана Григорівна, кандидат наук, умський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter