Фінансове оздоровлення неплатоспроможних підприємств неможливе без аналізу причин ризику банкрутства. Причин для банкрутства багато. Але між ними є щось спільне, що дозволяє їх групувати та сортувати. Найважливішим для пошуку шляхів відновлення управління неплатоспроможними підприємствами має стати кваліфіковане дослідження ризиків банкрутства [1].
Умови банкрутства необхідно розглядати як комплексну взаємодію факторів. Деякі з них можуть бути зовнішніми або внутрішніми для компанії. Занепад часто є результатом спільної та одночасної дії всіх факторів.
Існують різні види банкрутства. У фінансовій практиці розрізняють такі види банкрутства:
• фактичне банкрутство
Він характеризує загальну неспроможність підприємства відновити фінансову стійкість і платоспроможність у наступному періоді внаслідок реальних втрат оборотних коштів. Катастрофічний розмір втрат капіталу не дозволить цим компаніям ефективно працювати в наступному періоді, і в результаті вони будуть оголошені банкрутами.
• Технічне банкрутство
Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний значною затримкою врегулювання претензій. Вартість дебіторської заборгованості перевищує вартість зобов'язань компанії, а вартість її активів значно перевищує вартість фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство з ефективним антикризовим управлінням підприємством, у тому числі його санацією, як правило, не призводить до його юридичного банкрутства.
• фіктивне банкрутство
Характеризується неправдивим визнанням підприємства банкрутом з метою обману кредиторів з метою отримання від них відстрочки погашення кредитних зобов'язань або знижки на суму кредитної заборгованості. Така поведінка також переслідується.
Насправді існує поширена помилкова думка, що банкрутство не завжди супроводжується повною ліквідацією підприємства, а частіше означає перерозподіл фінансових ресурсів від некомпетентних власників до більш продуктивних власників. У цьому сенсі процедуру банкрутства слід розглядати як одну з форм реструктуризації та реорганізації діяльності.
Установи-банкрути разом з подальшою ліквідацією або реструктуризацією активів протягом кількох століть залишаються невід'ємним і ефективним інструментом ринкового регулювання в переважній більшості країн з ринковою економікою.
Наразі більшість українських компаній піддаються таким ризикам:
- зміна економічного середовища, в якому він працює;
- втрата традиційних місць збуту власної продукції;
- зміна системи планування і подальше переривання ритму продуктивної діяльності;
- правова нестабільність [2].
Характерними ознаками ризики банкрутства підприємства є зниження попиту на його продукцію і, як наслідок, зменшення виробництва; збільшення заборгованості перед постачальниками, державним бюджетом та банками; затримка виплати заробітної плати працівникам. Кількість таких компаній в українській економіці постійно зростає. Крім того, тенденції банкрутства впливають не лише на окремі компанії, а й на цілі сектори економіки.
Список використаних джерел:
1. Великоіваненко Г.І. Економічний ризик. Київ, 2014. 214 с.
2. Антикризове управління: теорія, практика, інфраструктура: Навчально практичний посібник / відп. ред. Г.А. Александров. Київ, 2020. 544 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter