Традиційно при професійній підготовці фахівця-медика перевага віддавалася вивченню біологічних дисциплін та певною мірою хімії. Однак останнім часом чи не на перший план виходить знання фізичних основ як фізіологічних процесів так і принципів роботи новітнього високотехнологічного медичного обладнання. Однією з головних наук, яка об’єднує більшість з цих компонентів, можна вважати біофізику.
Біофізика це дисципліна, що досліджує живі тканини та організми, з точки зору, фізичних та біологічних закономірностей, що протікають на атомно-молекулярному, клітинно-тканинному, органолептичному та біосферних рівнях середовищ всесвіту. Фізика, пояснює будову, склад, властивості речовин, енергій та полів, їх градієнти в часі та просторі. Тоді, як біофізика характеризує процеси біосередовища [1].
Враховуючи це, кожен сучасний медик повинен мати суттєвий теоретичний бекграунд, що базується саме на розумінні фізичних законів. З огляду на зростаючі темпи розвитку медичної науки, зокрема її фізичної та біофізичної складової, на викладачів даних дисциплін покладена велика відповідальність. Ці фахівці повинні уважно слідкувати за змінами й новітніми досягненнями у галузі та своєчасно знайомити з ними студентів. Головна задача педагога при цьому – зацікавити майбутніх медиків, надати їм стимул до навчання, самовдосконалення та неухильного підвищення свого професійного рівня. Важливо знайти оптимальне співвідношення між подачею нових знань та закріпленням вже пройденого матеріалу.
Важливу допоміжну функцію в навчально-педагогічному процесі відіграє застосування компьютерної техніки та мережі Інтернет. Значна кількість навчальних анімованих роликів та відеосюжетів дозволяє візуалізувати досить складні для сприйняття процеси, що протікають на клітинному та субклітинному рівнях. Схематичні зображення прикладання сил у відповідних точках біологічних систем роз’яснюють роботу опорно-рухового апарату, зокрема м’язів і суглобів.
За умов збалансованого підходу, студенти легко зрозуміють теми, що стосуються як біомеханіки рухів людини, так і використання лазерного та іонізуючого випромінювання в медичному обладнанні. Важливим етапом у вивченні положень біофізики є отримання навиків розв’язання практичних задач, засвоєння методології підходів для знаходження правильних шляхів, пошуку вірних рішень.
У контексті інтегрованих процесів, які відбуваються в науці та відображаються у дидактиці й практиці навчання, сформувалася нова фундаментальна дисципліна, що ввійшла у навчальні плани вищої медичної школи – медична і біологічна фізика [2].
Залежно від спеціалізації студентів-медиків важливо спрямовувати процес навчання у бік набуття ними теоретичних знань та практичних навичок, корисних у їх майбутній професії, не забуваючи про базові принципи медицини.
Список використаних джерел:
1. Біофізика. Практикум/ М. Ф. Терещенко, Г. С. Тимчик, І.О. Яковенко – Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2019. – 288 с.
2. Ємчик Л.Ф. Основи біологічної фізики і медична апаратура: підручник / Л.Ф. Ємчик. – 2-е вид., виправл. – К.: ВСВ «Медицина», 2014. – 392 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter