Успіхи у становленні соціальної держави визначають для України можливість поступового входження у світове співтовариство, інтеграцію у європейські структури. Але це неможливо без розв'язання проблем бідності та безробіття, формування національної моделі ринку праці, доходів і заробітної плати. В умовах ринкових перетворень, коли кожна людина самостійно приймає рішення про форму участі в економічному процесі та в основному особисто відповідає за своє благополуччя, соціальному захисту населення відводиться особлива роль. Україна не зможе інтегруватися у європейський економічний простір, не забезпечивши для свого населення загальноприйняті норми соціального захисту та добробуту.
Стрижнем соціальної політики є система соціального захисту населення, її формування засновано на диференційованому підході до різних верств населення в залежності від їх працездатності, законодавчому закріпленні економічних, соціальних, правових гарантій, які надаються суспільством з урахуванням міжнародного досвіду [1].
Незважаючи на істотні відмінності в соціально-економічній та політичній ситуації в країнах розвиненої ринкової та перехідної економіки, зарубіжний досвід соціальної політики має певне значення у формуванні ефективної моделі соціального захисту населення України [2]. Цінність цього досвіду полягає у приділенні великої уваги питанням соціальної політики та відпрацюванню оптимальних форм, методів і механізму соціального захисту різних верств населення; профілактичній спрямованості підходів боротьби з бідністю та реальності діючих систем соціального захисту населення; побудові механізму соціального захисту населення з урахуванням системоутворюючого фактора, втіленого у сукупності суспільних цілей та інтересів громадян; реалізації соціальних програм на основі застосування їх належного наукового забезпечення, соціальної експертизи і моніторингу; перенесенні акцентів у вирішенні проблем соціального захисту з центральних державних структур на регіональні, підвищенні ролі недержавних громадських організацій у реформуванні системи соціального захисту населення; використанні в системі соціального захисту найбільш ефективних його форм та методів.
У сучасний період соціальна орієнтація ринку передбачає включення у його механізм спеціальної системи соціального захисту населення, таким чином, можливими напрямками використання в Україні є досвід соціальної політики країн з розвиненою ринковою та перехідною економіками, що втілений у різних моделях соціального захисту населення, наприклад:
- забезпечення демократичності та прозорості соціального захисту, спрощення процедури надання різних видів соціальної допомоги;
- повне використання кожною людиною своїх прав для звернення за допомогою до відповідних соціальних інститутів;
- перевірка об'єктивності стану рівня життя осіб, сім'ї, соціальне уразливих груп, що звертаються за соціальною допомогою;
- посилення наукової обґрунтованості заходів з соціального захисту та нормативно-правового його забезпечення.
Список використаних джерел:
1. Демчак Р.Є. Вдосконалення соціального захисту населення як об`єкту державного управління в Україні: методологічні підходи.Державне управління: удосконалення та розвиток, 2012. № 5. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=414
2. Реформування соціальної політики в Україні: проблеми та перспективи. В.А. Скуратівський, В.П. Трощинський та ін. Львів: НАДУ, 2012. 368с. URL: http://academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Navch_Posybniky/6c8a65cb-ba64-4b9e-af9c-fef97c8bd307.pdf
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter