У ринкових умовах кожне підприємство намагається сформувати таку виробничу програму, яка б задовольняла потреби ринку в його продукції, а також виробництво і збут якої найбільше б покращило економічний стан підприємства. Вирішується це у процесі розробки планів виробництва шляхом їх оптимізації з використанням сучасних економіко-математичних методів, мікроекономічного аналізу, персональних комп’ютерів та іншої обчислювальної техніки.
Забезпечити максимально можливу ефективність господарювання спроможний тільки оптимальний план виробництва продукції. Оптимальним називають план, у якому взято до уваги можливості і резерви підприємства та обмежувальні фактори. У формуванні подібної виробничої програми вирішальну роль відіграє критерій оптимальності. Його вибір зумовлюється низкою факторів, зокрема: рівнем цін і політикою ціноутворення; місткістю ринку та ринковими позиціями підприємства; наявністю виробничих ресурсів тощо.
Оптимальна виробнича програма – це така виробнича програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.
Таким чином, дана програма повинна включати певну номенклатуру продукції, її обсяги, числові значення техніко-економічних, соціальних та інших показників, а також враховувати обмеження щодо матеріальних ресурсів, персоналу та виробничих потужностей [1].
Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:
а) планування оптимальної структури номенклатури продукції;
б) визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва [2, с. 94].
Процес складання оптимальної виробничої програми є складним. І тому існують такі етапи формування оптимальної виробничої програми:
- вибір та загальна характеристика асортименту підприємства;
- вибір та обґрунтування критерію оптимальності;
- побудова економіко-математичної моделі формування виробничої програми;
- обґрунтування ефективності вибору оптимального варіанту річної виробничої програми підприємства.
Світовою наукою розроблені різноманітні методи оптимізації виробничої програми. Їх можна об'єднати у дві групи :
- традиційні;
- економіко-математичні.
До традиційних методів зараховують бухгалтерсько-аналітичний, графічний, статистичний.
Сутність економіко-математичного методу полягає в описі математичними засобами за допомогою алгебраїчних формул різноманітних процесів, явищ, задач [3, с.58].
Таким чином, можна зробити висновок, що від того, як буде сформовано виробничу програму на підприємстві, буде залежати величина прибутку, бо виробнича програма є важливим елементом формування оперативно-календарного планування, і саме від того, яка продукція буде вироблена, в якій кількості, на якого споживача спрямовуватиметься та якого асортименту і номенклатури буде вироблена, залежить дохід підприємства.
Список використаної літератури:
1. Гукалюк А.Ф. Моделювання процесу розробки оптимальної виробничої програми / А.Ф. Гукалюк // Економічний вісник НТУ «КПІ» – 2006. – № 9.
2. Москалюк В. Є. Планування діяльності підприємства: навч. посіб. / В. Є. Москалюк. – К.: КНЕУ, 2005. – 250 с.
3. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: навч. посіб. / Л.А. Швайка. – Л.: Новий світ, 2003. – 268 с.
________________________
Науковий керівник: Гусєва Анастасія Олександрівна, Миргородський художньо-промисловий коледж ім. М. В. Гоголя Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter