Економічне зростання є загальноприйнятою метою суспільства. Зростання державних і приватних доходів дає можливість підвищувати рівень і якість життя населення, створює матеріальну базу для вирішення основних соціально-економічних проблем. Економічне зростання піднімає границю виробничих можливостей, створюючи потенціал для більш повної реалізації економічних цілей і переходу на новий рівень економічного розвитку.
Визначення напрямків, факторів і умов стійкого зростання економіки, а також постановка проблеми оптимального економічного зростання вимагає ґрунтовного та точного знання господарського механізму, властивих йому законів функціонування і розвитку, розробки відповідного інструментарію, який дозволяє здійснювати науково обґрунтовані прогнози наслідків прийнятих управлінських рішень, сприяє створенню багатоваріантних сценаріїв дослідження можливостей економічного зростання.
Отже, потрібен системний, кібернетичний підхід до виявлення складних прямих і зворотних зв'язків у розвитку економіки і формування економічного зростання.
Більшість явищ і процесів в економіці знаходяться в постійному взаємному і об'єктивному зв'язку. Дослідження залежностей і взаємозв'язків між об'єктивно існуючими явищами і процесами відіграє велику роль в економіці. Воно дає можливість краще зрозуміти складний механізм причинно-наслідкових відносин між явищами. Для дослідження інтенсивності, виду і форми залежностей широко застосовується кореляційно-регресійний аналіз, який є методичним інструментарієм при розв'язанні задач прогнозування, на макрорівні, зокрема для системи економічного зростання. В системі економічного зростання між факторами в основному спостерігається стохастичні (статистичні) залежності.
Розглядаючи теорію економічного зростання можна виділити три загальні напрями:
– неокейнсіанство;
– неокласицизм;
– інституціоналізм.
Найвідоміша модель неокейнсіанської теорії є модель Харрода–Домара. Основними категоріями в цій моделі є сукупний попит та дохід, сукупні заощадження та інвестиції. Неокласична модель, розроблена Р.Солоу, дає змогу дослідити основні фактори виробництва такі як: праця, капітал, технологічні зміни. Сутність теорії економічного зростання в інституціоналізмі базується на
урахуванні впливу всієї сукупності суспільних відносин і необхідності державного втручання в економіку.
Дослідження принципів економічно зростання полягає в тому, щоб з єдиних позицій розглянути весь комплекс завдань, спрямованих на прогнозування економічного зростання, методом розгляду наявних та створення нових інструментальних засобів. Ядром такого інструментарію є економіко-математична модель економічного зростання, яка давала б можливість в середньостроковій і довгостроковій перспективі оцінювати межі росту валового випуску продукту в залежності від інвестиційних зусиль, платоспроможного попиту, демографічних чинників, поведінки оточення, а також темпів технічного прогресу та інших аспектів сталого зростання.
Достовірність і практичне значення результатів досліджень, що містять підходи, моделі і методичні матеріали можна використати для аналізу і прогнозування економічного розвитку країни: від регіонального до всеукраїнського рівня.
Список використаних джерел:
1. Ковальов В.В. Економічне зростання: теоретичний аспект / В.В.Ковальов // Збірник наукових праць. Європейський вектор економічного розвитку. – 2012. - №2(13). – С. 393 – 395.
2. Історія економічних вчень: Навчальний посібник / За ред. В.В. Кириленка. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 233 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter