Сьогодні Україна перебуває у найглибшій за всю історію своєї незалежності економічній, політичній і соціальній кризі. За всі роки незалежності українська економіка не реформувалася, не модернізувалася і все ще перебуває на індустріальній стадії розвитку. Україна істотно відстала від країн - лідерів високотехнологічної продукції. У структурі доданої вартості все ще переважають продукти з низьким рівнем переробки (сировина і напівфабрикати). В промисловості зберігаються диспропорції, які істотно обмежують перспективи її зростання, формують значні ризики та бар'єри для зміцнення конкурентоспроможності галузей. Наука і новатори відірвані від виробництва інноваційної продукції. Україна практично не готова до економічної конкуренції в глобальних масштабах, особливо в сферах інноваційних товарів і технологій.
Розширення світових ринків новітніх технологій і одночасно міжнародної інтеграції в науково-виробничій сфері, є характерним для формування глобальної економіки і домінує в стратегії економічного зростання індустріально розвинених країн. У цих країнах на частку нових знань, втілюваних в передових технологіях, припадає від 70 до 85% приросту ВВП. Прискорено зростає внесок в приріст ВВП розвинених країн і інноваційної складової. Вони концентрують понад 90% світового наукового потенціалу і контролюють 80% глобального ринку високих технологій, обсяг якого у 2015 році оцінювався в 4 трлн. дол. [1].
В Україні частка підприємств, що впровадили інновації коливалася протягом 15 років від 14,8% (в 2000 р.) до 13,6% (в 2015 р.). Загальна сума витрат на фінансування інноваційної діяльності з роками зростала (від 3059,8 млн. грн. в 2003 р. до 11480,6 грн. у 2015р.). Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва скоротилася з 5,6% (у 2005 р) до 3,3%. (у 2015 р). Кількість науковців (вчених, докторів економічних наук, кандидатів економічних наук) з роками збільшилася і, в 2015 р, склала 185681 чол.
Скоротилася також кількість організацій, які виконують наукові дослідження і розробки з +1487 (у 2005 році) до 1208 (в 2015 р). З 2007 р. не ведеться підготовка виробництва для впровадження інновацій. Джерела фінансування інноваційної діяльності в 2015 р, (в млн. грн.) розподілилися наступним чином: власні кошти підприємств - 7335,9; кошти державного бюджету - 224,3; іноземні інвестиції - 994,8; інші джерела - 2925,6 [2].
За оцінками фахівців Корнельського університету, бізнес-школи INSEAD та Всесвітньої організації інтелектуальної власності WIPO (рейтингу Global Innovation Index.), сильною стороною України визнана освіченість населення. Наприклад, в 2014 р. по легкості вступу до вищих навчальних закладів наша країна отримала 94,6 балів з 100, за видатками на освіту - 80,5 балів, за кількістю дипломованих дослідників і інженерів - 83,8 балів [5].
Згідно зі звітом Global Innovation Index, в 2014 році Україна займала 63 місце серед 142 країн, що беруть участь в рейтингу, а в 2015 р вона виявилася на 71 місці. Україна отримала індекс 35,8 по 100 бальною шкалою і зайняла місце між Тунісом і Монголією. Рейтинг країн-лідерів очолила Швейцарія, її індекс - 66,6. На другому місці - Швеція, на третьому Великобританія [4].
На підставі проведеного аналізу можна судити про низьку інноваційну складову економіки України, яка стримується різноманітними бар'єрами:
дефіцит власних фінансових коштів у підприємств і висока вартість позикових коштів;
складна і малоефективна система оподаткування;
відсутність сильних зв'язків між науково-дослідним, які розробляютьінновації сектором, і промисловим сектором, їх використовують;
відсутність зацікавленості, як у держави, так і у підприємців під впровадженні інновацій.
Отже, для активізації інноваційної діяльності в Україні треба, на підставі прогресивної економічної політики, використовувати системний підхід до науки, ресурсами і процесам.
Незважаючи на світові тенденції, економічний розвиток нашої країни продовжує слідувати за екстенсивним шляхом. Українська економіка сьогодні не сприйнятлива до інновацій. В рамках нинішніх фінансових, структурних та інституційних обмежень важко знайти належну мотивацію для підприємців, здатну забезпечити активність інноваційного підприємництва. Але європейська спрямованість України вимагає радикальних змін.
Список використаних джерел:
1. Алла Дубровик «Україна - в двадцятці лідерів науково-технічного прогресу» / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://www.day.kiev.ua/ru/article/panorama-dnya/ukraina-v-dvadcatke-liderov-nauchno-tehnicheskogo-progressa
2. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/
3. Соколова Е. Значення стадії впровадження в інноваційному розвитку / Є. Соколова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://institutiones.com/innovations.html
4. Украина резко поднялась в мировом рейтинге развития инноваций [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.segodnya.ua/science/ukraina-rezko-podnyalas-v-mirovom-reytinge-razvitiya-innovaciy-538351.html
5. Україну понизили в рейтингу інновацій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vinnitsaok.com.ua/2015/08/09/113553.
______________________________
Науковий керівник: Максімчук Олександр Степанович, доцент кафедри економіки підприємства, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter