Суспільний та економічний розвиток на сучасному етапі в Україні потребує кардинальних змін існуючої економічної моделі у світлі постійного зростання екологічних криз та катастроф. Інтеграція України у Європейське та світове співтовариство пролягає через шлях розвитку та впровадження інноваційної складової в процеси виробництва та споживання, переходу до використання відновлювальних джерел енергії, підвищення конкурентоспроможності української економіки за рахунок її екологічної трансформації та диверсифікації.
На сьогодні Україна належить до енергодефіцитних країн, а основна маса технологій, що використовуються у енергетиці й промисловості, виробництві й транспорті є надто енергозатратними та спричиняють надмірне забруднення природного середовища. Саме тому перспективним напрямком розвитку постає «зелена» економіка, що представляє собою систему відносин, які охоплюють усі сфери економіки (від виробництва й до споживання), що спрямовані на екологоорієнтовану діяльність з мінімальним негативним впливом на природне середовище за рахунок розвитку «зелених» секторів економіки. Її мета полягає у становленні такого економічного і соціального прогресу, котрий здатен мінімізувати вплив людської діяльності на природу при умові ефективного використання її ресурсів.
В умовах вичерпності природних ресурсів, одним із завдань постає перехід на відновлювальні та екологічно чисті види енергії (впровадження новітніх розробок в атомній енергетиці, розвиток сонячної та повітряної енергетики) для подальшого використання у процесах створення та споживання економічних благ, а також росту економіки в цілому. Ще одним стимулом руху в заданому напрямку є участь у Кіотському протоколі (міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів) та Паризькій угоді в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (щодо регулювання заходів зі зменшення викидів діоксиду вуглецю з 2020 р.), котра зобов’язує скорочувати шкідливі викиди в атмосферу всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку.
Аналіз стану економіки України на основі даних за 2010-2015 рр. дозволяє визначити ряд основних проблем, які зумовлюють необхідність прийняття «зеленого» курсу [1]. Ці проблеми лежать у площині використання ресурсів, забруднення навколишнього середовища, ведення господарської діяльності, а саме:
- викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря в Україні становили 5,94 млн т. у 2010 р. та 3,99 млн т. у 2015 р.;
- утворення відходів – 425,91 млн т. у 2010 р. й 312,27 млн т. у 2015р.;
- кількість відходів домогосподарств на одну особу становило 146,5 кг/особу у 2010 р. та 141,4 кг/особу в 2015р., що є одним з найбільших показників у Європі та у світі;
- кількість забруднених водних ресурсів була в межах 1744 млн м3 у 2010 р. й 875 млн м3 у 2015 р. та ін.
Важливим індикатором «зеленої» економіки є індекс екологічної продуктивності (ЕРІ), який є комплексним показником оцінки екологічної політики держави й окремих її суб’єктів. Так, у 2010 р. Україна посіла 87 місце серед 163 країн з показником у 58,2%, а вже у 2016 р. – 44 місце серед 180 країн з показником у 79,69% [2]. Проте дані значення показника є наслідком не лише поступового руху України у напрямку розвитку екологічного виробництва та вдалих управлінських рішень, а й значного зниження росту економіки в цілому (внаслідок окупації частини території держави, великого тягаря зовнішніх боргів, високих темпів інфляції тощо) і як наслідок – зменшення впливу на природне середовище. З іншого боку, добре продумана система управління здатна стимулювати перехід до «зеленої» економіки, а також усунути бар’єри для «зеленого» інвестування. «Зелені інвестиції» є одним з основних інструментів сталого розвитку економіки будь-якої країни. Адже відсутність останніх може поглибити важке екологічне становище країни. Попри поступове зростання екологічного податку за забруднення довкілля, фінансова мотивація забруднювачів до зниження викидів надто низька. Наприклад, підприємствам теплової генерації вигідніше сплачувати податки, ніж інвестувати у природоохоронні заходи.
Загалом, перспективи становлення в Україні «зеленої» економіки є і вони цілком досяжні. Саме така еволюція економічної системи: від досягнення вигоди за будь-яку ціну й до збереження довкілля за рахунок впровадження інновацій у різних сферах та секторах економіки, використання альтернативних джерел енергії, вирішення проблем очищення повітря, води і ґрунту від забруднень, переробки та утилізації відходів – є потенційним джерелом розвитку сучасної України.
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
2. Environmental Performance Index – Development [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://epi.yale.edu/.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter