На сучасному етапі економічного розвитку велике значення має становлення ефективного антикризового управління в Україні, його вдосконалення для підвищення фінансової стійкості і стабільності діяльності підприємств. Це вимагає реалізації нових технологій і прийомів управління в умовах кризи, підвищення якості кінцевих результатів діяльності і, звичайно, впровадження нових, більш ефективних методів організації антикризового управління на підприємствах. Однак, кризові ситуації є динамічними і можуть змінюватися, тому керівнику необхідно швидко пристосовуватися до змін і мінімізувати можливий збиток. Тому існує гостра необхідність у нових інструментах і методах, здатних допомогти підприємствам функціонувати ефективно в умовах кризи.
У загальному розумінні кризу можна розглядати як глибокий розлад, різкий перелом, період загострення протиріч у процесі розвитку будь-якої сфери людської діяльності[1]. Тобто як момент зміни, загострення проблем, які можуть призвести до незворотних наслідків.
Знання основних стадій кризового процесу допомагає розпізнавати кризу на більш ранніх стадіях, що в свою чергу знижує швидкість і інтенсивність перебігу кризових процесів, час їх протікання і тяжкість кризових явищ та їх наслідків.
Кризи відображають не тільки протиріччя функціонування і розвитку, а й можуть виникати у самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між технологіями та умовами їх використання [2] (приміщення, кліматичне середовище, технологічна культура та ін.). Для того, щоб ефективно управляти кризовими ситуаціями, необхідно встановити причини їх виникнення, і залежно від них розробляти комплекс антикризових заходів.
Можна виділити основні фактори, що визначають ефективність антикризового управління. Їхнє розуміння і диференціація допомагають керівництву підприємства аналізувати ситуацію та успішно реалізувати антикризові заходи:
1. Професійний рівень і підготовка. Тут маються на увазі професійні знання і навички.
2. Індивідуальне вміння антикризового управління. У багатьох ситуаціях саме це вміння є визначальним чинником пом’якшення кризи і навіть виходу з неї.
3. Система рішень в кризових ситуаціях. Це дуже важлива частина антикризового менеджменту, оскільки саме від неї залежить якість прийнятих рішень, їх своєчасність та ін.
4. Наукові методології. Незважаючи на те, що кожна ситуація індивідуальна, аналіз, заснований на науковому підході, а не на суб’єктивній думці, дозволить вибрати більш правильне та доцільне рішення.
5. Корпоративність. Проблема не може бути вирішена тільки за рахунок прийняття будь-якого плану дій.
Отже, антикризове управління є комплексним процесом, що має власні предмет, об’єкт і суб’єкт впливу, а також виконує ряд важливих функцій у діяльності підприємства. На ефективність даного процесу впливає безліч факторів, які необхідно враховувати антикризовому менеджеру для подолання або запобігання кризи на підприємстві.
Список використаних джерел:
1. Кузнєцов Є. С. Сутність антикризового управління та принципи його здійснення / Є. С. Кузнєцов // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1488.
2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб-ник. Вид. 2-ге, виправл. і доп. / В.О. Василенко — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 504 с.
______________________
Науковий керівник: Кондратенко Наталія Олегівна, доктор економічних наук, професор, кафедра менеджменту і адміністрування Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter