Стабільність банківської системи визначається рівнем конкурентоспроможності, тенденцією до її стійкого зростання, а також рівнем протистояння ризикам. Саме наявність конкуренції викликає розширення наданих послуг, регулювання ціни на них до прийнятного рівня. Крім того, конкуренція стимулює банки до переходу до більш ефективних способів надання послуг, тобто забезпечує ситуацію, сприятливу для їх розвитку і вдосконалення [1,20].
Кожна галузь має унікальну структуру, або набір фундаментальних характеристик, які є джерелом зростання конкурентної системи [2,34]. Важливими показниками конкурентоспроможності банківської системи є: показники, які відображають масштаб банківської системи, та їх співвідношення з найважливішими макроекономічними показниками (відношення активів та капіталу банків до ВВП, відношення виданих кредитів та залучених депозитів до ВВП тощо); порівняльні показники, які характеризують обсяги активів і капіталу найбільших українських банків порівняно з банками розвинених країн; показники стійкості та ліквідності кредитних установ та банківської системи в цілому; показники концентрації банків та регіональний розподіл їх по території країни; показники доступності банківських послуг для населення; рентабельність банківської системи [3, 38].
Відомі фахівці з банківської справи Д. Мак Нотон, Дж. Карлсон, Клайтон Таусенд Дитц визначають такі основні джерела конкурентної сили міжнародних банків:
1. Достатність капіталу. Недостатність капіталу є серйозним тормозом на шляху банків до успішної діяльності, в першу чергу це стосується таких форм, як розміщення цінних паперів за підпискою, злиття і купівля банків.
2. Якість активів.
3. Людські ресурси.
4. Інформація.
5. Фінансові інновації.
За результатами дослідження «Global Competitiveness Report» у рамках Міжнародного економічного форуму в Давосі (січень 2016), українські банки визнані найменш надійними у світі. За рейтингом надійності – займають 140-е місце. У глобальному рейтингу конкурентоспроможності українські банки посідають 79-місце із 140 країн [4].
Важливим інструментом підвищення стійкості банківської системи є консолідація банківського капіталу. Завдання менеджменту полягає у пошуках межі консолідації з тим, щоб визначити оптимальне співвідношення між стійкістю та ідеальною конкуренцією. Результати досліджень Всесвітнього банку свідчать, що банківська система з низькою конкуренцією більш схильна до криз, ніж високоліквідні системи [5,30].
Слід зазначити, що, незважаючи на значну кількість банкрутств дрібних банків та поглинання великими, їх кількість в Україні залишається великою (у 2014 році функціонувало 122 банки, що належать до ІV групи [6].
Як вважають науковці, така значна кількість банків в економіці негативно впливає на структуру банківського сектору та ефективність його функціонування. Зокрема, негативний вплив проявляється у розпорошенні капіталу банківської системи між багатьма її учасниками, що, по-перше, знижує її фінансову стійкість; по-друге, збільшує сукупні операційні витрати і рентабельність банків; по-третє, спричиняє низьку конкурентоспроможність вітчизняних банків на міжнародному ринку банківських послуг. Одним із способів вирішення цієї проблеми є стимулювання концентрації та централізації національного банківського капіталу. Централізація банківського капіталу може здійснюватися шляхом злиття дрібних і середніх банків у фінансово могутності інституції [7, 8–9].
Особливу роль злиття та поглинання має у період економічного спаду, оскільки є важливим, а можливо, і єдиним способом виживання для дрібних і середніх банків, великим же гарантує стабільність. Підтвердженням зазначеного є зростання концентрації банківського капіталу в Україні протягом 2014 р. Так, на 01.01.2015 у банках, що належали до І групи було зконцентровано: загальних активів 73,3%; зобов’язань – 72,8%, капіталу – 74,5% [6].
Уповільнений процес злиття в українській банківській системі, на нашу думку, пояснюється наявністю великої кількості кишенькових банків, які утворюються для обслуговування свого власного бізнесу і є не готовими до об’єднання капіталу з іншим капіталом.
Суттєвий вплив на формування конкурентного середовища на ринку банківських послуг в Україні мають як зовнішні, так і внутрішні фактори, у тім числі:
- в умовах глобальної фінансової кризи значно обмежується рівень доступу вітчизняних банків до зовнішніх кредитних ресурсів;
- різке скорочення фінансових надходжень від експорту через зменшення попиту на вітчизняну продукцію на світових ринках;
- погіршення позиції України в міжнародних кредитних рейтингах;
- зменшення доступу вітчизняних споживачів до кредитних ресурсів;
- падіння довіри вітчизняних споживачів до банківських послуг;
- нестабільність курсів основних валют;
- проблеми ефективності регулятивного механізму;
- значний відсоток неповернення наданих кредитів;
- зменшення довіри вітчизняних споживачів до банків.
Варто зауважити, що процес укрупнення банківського капіталу та його концентрації у великих домінуючих банківських установах оцінюється неоднозначно, потрібна зважена політика, оптимальний варіант. Монопольне панування небагатьох банків призводить до таких негативних наслідків, як відсутність у банків стимулів до впровадження інновацій, зниження собівартості банківських послуг тощо. Звідси виникає потреба в антимонопольному регулюванні банківської діяльності.
Конкуренція сприяє створенню таких умов, які задовольняли б потреби клієнтів. Держава має втручатися в ринкові відносини через антимонопольне регулювання, яке протидіє недобросовісній конкуренції та монополізації, приймаючи нормативно-правові акти та здійснюючи контроль за їх дотриманням.
Список використаних джерел:
1. Тищенко О. Конкурентні переваги банків / О. Тищенко, Г. Лазаренкова, В. Сословський // Вісник НБУ. – 2008. – С. 20 – 24.
2. Портер, Майкл Э. Конкуренция / Портер, Э. Майкл : Пер. с англ. : Уч. пос. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2000. – 495 с.
3. Лобозинська С. Оцінка конкурентоспроможності банківської системи України / С. Лобозинська// Банківська справа. – 2009. - № 4. – С. 38 – 43.
4. У Давосі українські банки назвали найменш надійними у світі // Український тижневик, 2016. – 28 січня.
5. Levine R. Finance and Growtih // NBER Working paper. – 2004. - № 7. – P. 30 – 44.
6. Базилевич В. Концентрація у банківському секторі України /В. Базилевич, В. Филюк// Банківська справа. – 2012. - № 2. – С. 3 – 18.
7. Річний звіт НБУ за 2014 рік. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/cloccatalog/document?id=17568764
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter