|
|
|
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ
| |
| 18.12.2013 13:23 |
|
Автор: Челоногова Д.Ю., cтудентка, Серьогін С.С., кандидат наук державного управління, доцент, Дніпропетровська державна фінансова академія
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Останнім часом одним із здобутків України є підвищення рівня соціального захисту населення за допомогою реформування пенсійної системи. Усі держави мають певні зобов'язання щодо своїх працюючих громадян і осіб похилого віку, які не працюють. Діюча система в Україні є неспроможною задовольнити потреби населення для виплати гідних розмірів пенсій. Також має місце соціальна несправедливість існуючої системи та низьке співвідношення розміру пенсії із заробітною платою.
У сфері пенсійного забезпечення зміни проявилися в запровадженні приватного (недержавного) пенсійного забезпечення, яке функціонує в багатьох державах світу. У свою чергу, це спричинило появу якісно нових суб’єктів права – недержавних пенсійних фондів. Таким чином, актуальним постає питання їх розвитку, адже вони можуть стати оптимальним варіантом вирішення багатьох проблеми в нашій країні.
НПФ в Україні розпочали свою діяльність з 2004 р і с новими інститутами в економіці країни. Згідно закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» НПФ – неприбуткова юридична особа, яка не може бути проголошена банкрутом та ліквідована згідно з законодавством про банкрутство. Відповідно до норм законодавства, НПФ створюються у формі відкритих, корпоративних і професійних пенсійних фондів [1]. Діюча модель пенсійного забезпечення розглядає пенсійний фонд як юридичну особу, яка не має ні власного апарату, ні функцій, велике значення у їхній діяльності має інфраструктура, яка призначена забезпечувати роботу недержавних пенсійних фондів [4, C. 373].
Аналіз динаміки розвитку НПФ свідчить, що в 2011 р. в Україні функціонувало 97 НПФ, з них 83 – відкриті, які с доступними для усього населення, 9 – корпоративні та 9 професійні. Найбільша кількість НПФ в Україні була в 2008 р. – 110 [3]. Та незважаючи на зменшення загальної кількості НПФ у посткризовий період, кількість укладених з ними пенсійних контрактів постійно зростає. При цьому переважною більшістю учасників контрактів є особи вікової групи 25-40 років.
У період з 2006 по 2011 р. частка активів НПФ у ВВП зросла від 0,022 % до 0,12 %, а інвестиційний дохід цих фондів зріс за цей же період з 0,004 % ВВП до 0,0454 ВВП [3].
У цілому, спостерігається позитивна динаміка діяльності НПФ, проте в цій сфері залишається багато проблем. Основна з них, яка стримує зростання інвестиційного доходу НПФ, – це незначний обсяг залучених пенсійних внесків для здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти. Причиною проблеми є те, що для більшості українців НПФ залишаються невідомим явищем, а нестабільність економічної системи втратила довіру населення до фінансових установ.
Саме тому з майже 21 млн. осіб працюючого населення до НПФ залучено менше 2 %. Більшість тих, хто робить внески до НПФ – це юридичні особи, лише 4 % внесків до НПФ становлять платежі фізичних осіб [2, C. 164].
Структура вкладень накопичених пенсійних активів є дещо традиційною й направлена в основному на збереження пенсійних заощаджень громадян, а не на отримання інвестиційного прибутку. Таким чином, має місце наступна проблема: розподілення пенсійних активів, зокрема нестача фінансових інструментів, в які можна прибутково інвестувати накопичені в НПФ кошти. Переважними напрямами інвестування пенсійних активів є депозити в банках, облігації підприємств-резидентів України, акції українських емітентів і цінні папери. Можливо, в умовах нерозвиненості фінансового ринку в Україні така політика і є виправданою, проте вона суттєво уповільнює розвиток діяльності НПФ.
Варто звернути увагу на проблему розподілу страхових внесків з пенсійного страхування між роботодавцем і працівниками. На думку деяких зарубіжних фахівців, для того щоб підтримувати й підвищувати конкурентоспроможність підприємств на світовому ринку було б доцільно фінансування пенсійного забезпечення перерозподілити на всіх платників пенсійного страхування однаково. Зокрема, країни з розвинутою ринковою економікою шляхом впровадження накопичувальної пенсійної системи, через обов'язкове і добровільне пенсійне страхування зняли з підприємств частину тягаря з фінансового забезпечення пенсійних виплат населенню. Вказане фінансування було перекладено на працездатне населення [5, с. 184].
Для розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні можна запропонувати наступні заходи: удосконалити нормативно-правової бази у сфері регулювання діяльності НПФ; забезпечити українців гарантіями повернення своїх внесків і створення механізмів їх захисту на підставі використання існуючого міжнародного досвіду; розподілити повноваження різних надавачів послуг НПФ і надання доступу до інформації щодо їх діяльності (за допомогою системи звітування та оприлюднення інформації); розширити напрямів інвестування пенсійних активів за наявності макроекономічної стабільності.
Отже, на сьогодні відсутність цілеспрямованої державної політики щодо формування та розподілу доходів населення викликає значні труднощі на шляху подолання бідності та диференціації суспільства, а відповідно, і розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, яка створюється з огляду на достатньо високий рівень доходів значної частини населення. НПФ в ідеальному випадку повинен займатися не лише пенсійним забезпеченням громадян, але забезпечувати внутрішній ринок інвестиціями, в яких наша держава має потребу.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-ІV від 09.07.2003 р. (станом на 31.12.2011 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1057-15&p=1326026073719239
2. Демченко М. В. Сучасний стан та проблеми розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні / М. В. Демченко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.9. – C. 161-168.
3. Електронна система оприлюднення інформації про діяльність недержавних пенсійних фондів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://npf.dfp.gov.ua
4. Пташенко Л. О. Розвиток недержавного пенсійного забезпечення в системі національних фінансових інтересів / Л. О Пташенко // Збірник паркових праць Національного університету державної податкової служби України. – № 1. – 2012. – С.367-377.
5. Рудик В.К. Використання зарубіжного досвіду в розвитку пенсійного страхування в Україні: стаття / В. К. Рудик // Формування ринкових відносин. – 2010. – № 2. – с. 180-185.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter