|
|
|
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ В УКРАЇНІ
| |
| 22.04.2011 13:27 |
|
Автор: Криса Галина Петрівна, аспірант Львівської державної фінансової академії
|
|
[Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі] |
Економічна криза, яку нині переживає Україна, негативно впливає на функціонування сім'ї як окремого соціально-виховного інституту. Соціальна політика держави викликає підвищений інтерес у суспільства, перебуваючи в епіцентрі парламентських дискусій. Це є цілком виправданим, оскільки труднощі формування і реалізації державної політики у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, її недоліки спричиняють загострення демографічної кризи, появу принципово нових чинників, які зумовлюють «відмежування» дитини від сім'ї, катастрофічне зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Актуальність досліджуваної теми пояснюється тим, що соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні є однією із важливих складових соціальної політики держави. Державна політика в сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування являє собою систему економічних, юридичних, фінансових та організаційних заходів щодо повного державного забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів і отримання передбачених законодавством пільг для задоволення їх життєво необхідних потреб. Питаннями соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні науковці та практики працюють в декількох напрямках [1]:
- визначення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні сьогодні - І.І.Куцим, А.Зінченко, Т.В.Говрун, О.І.Карпенко;
- аналіз системи виховання дітей-сиріт – П.П. Середа; В.С.Яковенко.
Стабільність держави, її економічний розвиток значною мірою залежить від фізичного та духовного розвитку дитини, ставлення держави до проблем дітей, їх інтересів та потреб. Державна політика у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування здійснюється державними органами виконавчої влади, на яких покладено обов’язок піклуватися про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема служби у справах дітей, управління освіти та науки, управління (відділи) у справах молоді та спорту, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та інші [2].
Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» проведено реорганізацію ряду Міністерств та відомств України, в тому числі, які відповідають за соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Питання стосовно соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування знаходяться у віданні окремих державних органів: Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (до реорганізації Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерство освіти та науки України) , Міністерства соціальної політики України (до реорганізації Міністерство управління праці та соціальної політики України), Міністерства внутрішніх справ України тощо. [3,4]. Система державних органів включає в себе організацію і діяльність центральних і обласних органів виконавчої влади.
Центральним органом виконавчої влади у сфері соціального захисту є Міністерство соціальної політики України. Основними завданнями Міністерства є участь у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері захисту дітей-сиріт та забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки. Міністерство соціальної політики України: організовує та проводить роботу щодо соціальної підтримки молодих сімей, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та багатодітних сімей; здійснює управління у сфері соціальної роботи з сім'ями та дітьми, визначає порядок та умови здійснення соціального інспектування у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми; забезпечує ведення єдиної обліково-інформаційної системи соціального захисту населення, централізованого банку даних з проблем інвалідності та банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; проводить роботу з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, із соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечує додержання законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей; сприяє розвитку різних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також створенню дитячих будинків сімейного типу; організовує оздоровлення та відпочинок дітей;забезпечує координацію заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на організацію оздоровлення та відпочинку дітей; веде Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, сприяє розвитку мережі дитячих закладів оздоровлення і відпочинку тощо[ 5].
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді, демографічних процесів, основними завданнями України якого є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює заходи, спрямовані на творчий розвиток особистості, виявлення та підтримку обдарованих дітей, талановитої молоді; забезпечує формування оптимальної мережі дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, у тому числі спеціальних, загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів соціальної реабілітації, шкіл-інтернатів та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти для задоволення освітніх потреб населення, експериментальних навчальних закладів з урахуванням потреб особистості й регіональної специфіки; створює належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, яка навчається, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів [6].
Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. Міністерство охорони здоров’я України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: здійснює міжвідомчу координацію щодо боротьби із захворюванням на СНІД; здійснює координацію діяльності закладів охорони здоров’я, органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідних установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності щодо питань діагностики, лікування і профілактики захворювань тощо.
Великий обсяг управлінської роботи виконують виконавчі органи АР Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Повноваження державних адміністрацій у галузі соціального забезпечення і соціального захисту населення визначені у ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. та Законі України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р.
Важливу роль щодо соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відіграють органи опіки і піклування – державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Одним із головних важелів державної політики у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є правове та фінансове забезпечення даної категорії дітей. Нормативно-правову базу з соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування складають положення Конституції України, Сімейного, Житлового, Цивільного, Кримінального, Адміністративного кодексів України, а також норми Законів України «Про освіту», «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та «Про охорону дитинства». Останніми роками прийнято цілу низку Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, а саме: Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей. – ВВР, 2005, №26, ст.354; Закон України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» 2005 р. №6 ст. 147; Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей» . – 2005 від 11.07 №1086; Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 року «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей» тощо.
Протягом останніх років державна політика спрямована на реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та влаштування їх у сімейні форми виховання дітей, до яких належить: усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. Реалізація права цих дітей на виховання у сім'ї повинно бути пріоритетним в діяльності органів державної влади. З метою забезпечення соціального та правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створення належних умов для їх зростання в сімейному оточенні шляхом влаштування у сім'ї громадян на виховання і спільне проживання, за ініціативи Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту починаючи з 2006 року в Україні запроваджено механізм фінансування з державного бюджету прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2006 року №106 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» у 2006 році» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.07.2007 року №81 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» у 2007 році» (із змінами).
Отже, визначальним пріоритетом державної соціальної політики має стати забезпечення прав і свобод людини і громадянина, у тому числі і дітей, передбачених розділом II Конституції України.
Список використаної літератури:
1. Карпенко, О. Законодавче забезпечення сімейних форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за законодавством України / О. Карпенко // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3 – С. 58 – 60.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини».
3. Указ Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
4. Ноздріна, О. Система державних органів соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / Ольга Ноздріна // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. / редкол. : Ю.С. Шемшученко (голов. ред.) [та ін.]. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 33. – С. 262 – 271.
5. Указ Президента України від 6 квітня 2011 року №389/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України».
6. Указ Президента України від 08 квітня 2011 року № 410/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України».
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter