Амортизаційна політика є складовою або елементом фінансової політики підприємства. Як відомо, від правильного, виваженого вибору напрямків фінансової політики залежить результат функціонування підприємства. Амортизаційні відрахування в значній мірі впливають на отриманий прибуток. Таким чином, величина прибутку буде змінюватись залежно від застосованих ставок амортизаційних відрахувань, які у свою чергу залежать від обраного методу нарахування амортизації.
Амортизація є статтею витрат, що зменшує приток, але не впливає на рух коштів, так як вона є одночасно і статтею витрат, і статтею доходів. Амортизацію необхідно розглядати як необхідну стадію кругообігу основних засобів, а не як її грошовий вираз зносу [2,c.99].
Амортизаційні відрахування є основним джерелом відтворення основних засобів. Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємствам надані широкі права щодо встановлення строків корисного використання окремих об’єктів основних засобів та методів нарахування амортизації виходячи з умов їх використання. Від економічно обґрунтованого вибору цих фактів залежить і сума накопичених амортизаційних відрахувань, які підприємство має право використовувати для відтворення і поліпшення основних засобів в міру необхідності [1].
Слід врахувати, що амортизація впливає на податкові відносини між державою і підприємством. Від рівня амортизації залежить, з одного боку, величина податкових платежів до державного бюджету, з іншого - чистого прибутку підприємств. Зазначена обставина зумовлює потребу оптимального поєднання лібералізації амортизаційного механізму з його державним регулюванням.
Практика свідчить, що сума амортизації, нарахована за податковим методом, значно менша, ніж при застосуванні прямолінійного та інших методів нарахування амортизації, передбачених П(С)БО 7 [1]. Крім того, такий метод прирівнює далеко неоднорідні об’єкти основних засобів, включаючи їх в одну групу. Застосування нарахування амортизації за податковим методом призводить до плутанини понять, що застосовуються в бухгалтерському і податковому обліку, зокрема, щодо збільшення первинної вартості основних засобів, визначення їх груп, а також балансової (залишкової) вартості основних засобів, переоцінка яких податковим законодавством не передбачена. У результаті застосування в бухгалтерському обліку методів нарахування амортизації, передбачених податковим законодавством, викривлюється реальна оцінка основних засобів, що не відповідає ні вимогам бухгалтерського, ні податкового обліку. Деякі економісти взагалі проти такого поняття як «податковий облік». Тому на підприємстві повинен бути добре налагоджений бухгалтерський облік, а його інформація повинна використовуватися для складання податкових декларацій.
Обґрунтовуючи доцільність використання окремих методів нарахування амортизації, фінансовий менеджер повинен намагатися максимізувати не лише розмір накопиченої амортизації, але й забезпечити якомога більше значення чистого грошового потоку, що залишається у розпорядженні підприємства (сума чистого прибутку від основної діяльності та амортизаційних відрахувань у поточному періоді) [3].
Незалежно від обраного методу нарахування амортизації необхідною умовою для забезпечення зіставності результатів діяльності підприємства за різні періоди є його послідовне застосування – від одного періоду до іншого, що відповідає вимогам МСБО (Міжнародних Стандартів бухгалтерського обліку).
У зарубіжних країнах уряд за допомогою введення різного роду пільг по амортизації, які зменшують прибуток, що підлягає оподаткуванню, фактично субсидує окремі галузі чи підприємства за рахунок державного бюджету.
Основними напрямами амортизаційної політики ряду зарубіжних країн в останні роки є підвищення норм амортизаційних відрахувань, розширення сфери застосування норм прискореної амортизації, надання пріоритетів розвитку стратегічно важливим галузям економіки. Все це створює умови для формування власних фінансових ресурсів, запобіганню втрат від морального зносу основного капіталу [2,c.101].
Отже, амортизаційна політика є важливою складовою господарсько-фінансової діяльності підприємства. Вона дозволяє альтернативне підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, здійснювати управління витратами і фінансовими результатами, накопичувати необхідні фінансові ресурси і раціонально використовувати їх на потреби відтворення необоротних активів тощо. Обраний амортизаційною політикою підприємства метод амортизації повинен враховувати всі чинники, пов’язані з експлуатацією об’єкта основних засобів.
Список використаної літератури:
1. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92.
2. Зябченкова Г.В.Амортизаційна політика підприємств// Економіка підприємництва. – 2008. - №1. – с.99-104.
3. Фінанси підприємств: Підручник А.М. Поддєрогін. 5-те вид., перероб. та допов. – К. КНЕУ, 2004. – 546с.
e-mail: lesunjag@gmail.com |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter