Формування ринкової фінансово-кредитної системи вимагає від банків України підвищення ефективності діяльності, конкурентоспроможності банківських інструментів та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління банківською діяльністю. В таких умовах значна роль відводиться аналізу діяльності банку, за допомогою якого обґрунтовуються стратегія і тактика його розвитку, уточнюються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються фінансові можливості та резерви, оцінюються результати діяльності управлінського персоналу, окремих підрозділів і банку в цілому. Макроекономічна ситуація, кон’юнктура зовнішнього ринку, особливості законодавчої та нормативної бази були і поки ще залишаються факторами, які значною мірою впливають на функціонування банківської системи України, обумовлюють надзвичайно високий рівень ризику банківського бізнесу.
Однією з головних умов успішного функціонування банку в Україні є його спроможність ефективно управляти своїми активами, зобов'язаннями і капіталом у певному економічному середовищі та в межах існуючої нормативно-законодавчої бази. Основними цілями управління активами та пасивами є максимізація прибутку та мінімізація (обмеження) ризиків банківських операцій. Незважаючи на те що банківська діяльність за визначенням пов’язана з ризиком, банк повинен мати імідж надійної та безпечної установи. Зважаючи на цю обставину функція управління ризиками є найважливішою складовою управління банківською діяльністю. Цьому питанню в останні роки значну увагу приділяють Національний банк України, міжнародні урядові та фінансові організації, внутрішній та зовнішній аудит.
Сьогодні на міжнародному рівні визнається, що питання забезпечення безпечної банківської діяльності не можуть бути вирішені тільки шляхом встановлення нормативних вимог щодо достатності капіталу та контролю за їх виконанням. Банки повинні мати таку систему управління ризиками, яка забезпечувала б рівень достатності капіталу, адекватний рівню ризиків, а також внутрішню систему кредитних рейтингів; відповідала б цілям та завданням банків і вимогам органу банківського нагляду (зокрема, зробленим за підсумками дистанційного аналізу та інспектування їх діяльності та інтересам і вимогам, як існуючих, так і потенційних інвесторів, кредиторів, вкладників та акціонерів банку. Саме сукупність вище перелічених напрямків розглядається як стратегія, що дозволить підвищити надійність і стабільність, як окремих банків, так і банківської системи в цілому.
Макроекономічні фактори, висока волатильність ринків, передусім фінансового, і, разом з тим, обмежені можливості для диверсифікації активів, ускладнення банківських операцій і технологій, загострення конкуренції у сфері залучення й розміщення банківських ресурсів значною мірою обумовлюють ризики і невизначеність результатів діяльності банку. Банк вважає, що за цих умов забезпечити фінансову стійкість, збільшення доходів і капіталу банку, зміцнення його конкурентних позицій на банківському ринку можливо завдяки, насамперед, високоякісному менеджменту, розширенню та оптимізації портфеля банківських продуктів і послуг, проведенню гнучкої та виваженої політики ціноутворення, удосконаленню методів управління ризиками. Стратегія управління ризиками визначає основні принципи і практичні підходи до прийняття, контролю та оптимізації ризиків, на які наражається банк, і розглядається як найважливіша складова загальної політики банку, спрямованої на виконання його стратегічних завдань.
Стратегія управління ризиками поширюється на всі операції банку, пов’язані з ризиками, які за певних обставин можуть спричинити небажані зміни в обсягах, дохідності, вартості та структури активів і пасивів. Комітети та структурні підрозділи банку зобов’язані дотримуватися положень та вимог політики управління ризиками в своїй поточній діяльності. Головними цілями реалізації стратегії управління ризиками визначено: забезпечення надійності, стабільного і прибуткового функціонування банку; недопущення випадків несвоєчасного та/або неповного виконання банком зобов’язань перед кредиторами та вкладниками; запобігання нераціональному використанню ресурсів і втраті капіталу банку через ризики, притаманні банківській діяльності; удосконалення системи управління ризиками з урахуванням законодавчих та нормативних актів, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на діяльність банку.
Головний принцип управління активами та пасивами полягає в ефективному управлінні банківськими ризиками, внаслідок чого надходження від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності банку мають бути достатніми для покриття витрат банку на утримання залучених банком грошових коштів, витрат, пов'язаних з діяльністю банку, а також отримання прибутку в розмірі, достатньому для збереження і зростання капіталу банку, що є головною стратегічною ціллю діяльності банку.
Список використаної літератури:
1.Диба М.І. Основні джерела фінансових ризиків // Фінанси України – 2009. - №5. – с.101-111.
2.Олексійчук М. В. Основні напрямки вдосконалення нагляду та управління банківськими ризиками // Наукові праці НДФІ 2008 р., № 4 (45). - с. 141-145.
3. Асоціація українських банків // Інтернет ресурси: http: aub.com.ua.
e-mail: sandraparfyonova@mail.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter