Побудова ефективної моделі управління інтелектуальним капіталом повинна відбуватися в рамках концепції управління, яка передбачає набір певних принципів, норм, механізмів взаємодії обєкта і субєкта управління, характер взаємодії між структурними ланками підприємства.
На сьогоднішній день в Україні питання щодо сутності і структури інтелектуального капіталу є дискусійними. Вирішенню проблеми управління інтелектуальним капіталом підприємства присвячені праці А. Веревченка, В. Годіна, С. Девераджа, Д. Петельна, А. Проскурякова, С. Валдайцева, Л. Федулової, Г. Андрощука та ін. Незважаючи на численну кількість досліджень, багато теоретичних та прикладних аспектів управління інтелектуальним капіталом висвітлені не повною мірою. Існуючі механізми та підходи до управління інтелектуальним капіталом не дозволяють сформувати цілісне уявлення, розглядаючи лише окремі сфери управлінської діяльності.
Основні принципи, яких необхідно дотримуватися при управлінні інтелектуальним капіталом підприємства: науковий підхід до процесу підбору, навчання і мотивації працівників, зайнятих науквою діяльністю; науковості, що означає здійснення процесу виробництва та управління підприємством на передових досягненнях науки і техніки; партисипативності, що означає уасть працівників, зайняти в науково-технічній діяльності, до розробки планів інноваційного розвитку підприємства; справедливої винагороди, що передбачає адекватну виплату премій працівникам за результати впровадження їхніх винаходів.
Процес управління і контролю над інтелектуальним капіталом складається з декількох етапів:
I. На етапі аналізу дані аудиту обробляються для створення найбільш повної картини стану інтелектуальних активів організації.
II. При плануванні приймаються рішення про структуру інтелектуального капіталу в руслі його ефективності. Якщо ефективність окремих складових ПС низька, планується їх подальше скорочення, якщо велика – має здійснюватися залучення більшої кількості ПС в господарський оборот організації.
III. Організація інтелектуального капіталу передбачає здійснення виконання плану і координацію використання цього ресурсу організації з планами використання інших ресурсів організації, а також із загальними цілями і місією фірми.
Головна увага на підприємстві в напрямку управління персоналом повинна бути орієнтована на відбір працівників, здатних генерувати нові ідеї, збільшенні їх компетентності, забезпеченні професійного росту, розвиток міжособистісних стосунків в рамках заданої корпоративної культури, подолання опору різним нововведенням, визначення ефективних методів стимулювання до науково-технічної діяльності.
Для покращення взаємовідносин з клієнтом для підприємств пропонуємо ввести нову систему управління відносинами з клієнтами (система CRM), яка використовується у світі вже давно і принесла чималі результати для тих, хто її впроваджував. Управлі́ння відно́синами з кліє́нтами (Customer relationship мanagement (CRM) – це система, яку використовують компанії для ефективної організації управління відносинами з клієнтами, яка включає збір і аналіз інформації про своїх контрагентів, постачальників партнерів та взаємовідносини з ними. В світі продаж програм управління взаємовідносин з клієнтами (CRM) постійно зростає.
Сучасні CRM – системи дотримуються таких принципів організації своєї роботи: наявність єдиної бази інформації про взаємовідносини з клієнтами; проведення аналізу інформації про клієнтів, на основі чого приймаються управлінські рішення; синхронізація каналами взаємодії з клієнтами.
Вибір виду CRM-системи залежить від того, хто буде її користувачем. Так, CRM - системою оперативного типу користуються менеджери по продажам, по роботі з клієнтами маркетологи, менеджери середнього рівня, тобто безпосередні виконавці; користувачами аналітичних CRM – систем виступають керівний склад управління підприємством, що приймає важливі стратегічні рішення; споживачами партисипативних CRM – систем виступають як клієнти, так і менеджери середнього рівня.
Першим місцем, як ми вже зазначили, буде спеціаліст відділу маркетингу, друге і третє місце буде відповідно належати спеціалісту відділу інтелектуального капіталу та директору підприємства. Така організація CRM-системи на підприємстві дозволить звязати три важливі ланки на підприємстві, які приймають стратегічні рішення в плані управління клієнтським капіталом підприємства.
Список використаних джерел:
1. Ілляшенко С.М. Управління інтелектуальним капіталом підприємства: монографія / С.М. Ілляшенко, Є.О. Голишева, А.В. Колодка. – Суми: ТОВ «Триторія», 2017. – 360 с.
2. Ступнікер, Г. Формування і оцінка інтелектуального капіталу підприємства [Текст] / Ганна Ступнікер // Економічний аналіз : збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. – Тернопіль : Видавництво ТНЕУ «Економічна думка», 2010. – Випуск 5. – С. 189-192.
3. Пейн, Э. Руководство по CRM : Путь к совершенствованию менеджмента клиентов [Електронний ресурс] / Э. Пейн. – Минск : Гревцов Паблишер, 2007
_____________________________
Науковий керівник: Гринчуцький Валерій Іванович, доктор економічних наук, професор Тернопільського національного економічного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter