Сучасний етап розвитку національної економіки характеризується посиленням конкурентної боротьби на всіх сегментах споживчого ринку. Не є виключенням і сфера ресторанного господарства. Аналіз основних тенденцій розвитку суб’єктів господарювання (за видами діяльності) дозволяє стверджувати, що з кожним роком з’являється все більше закладів ресторанного господарства. Дана позитивна динаміка обумовлена перш за все зростаючою потребою споживачів в харчуванні та якісному проведенні дозвілля. Слід повністю підтримати погляд А. Алексєєва, який зазначає: «… незважаючи на нестабільний економічний стан в українському суспільстві, заклади харчування користуються значним попитом порівняно з іншими місцями відпочинку чи засобами організації різноманітних заходів. Гнучка політика ресторанних підприємств дозволяє задовольнити бажання усіх людей. Але на фоні конкуренції, яка виникає в ресторанному бізнесі, все частіше постає питання відходу від традиційних методів обслуговування, кухні, розважальних заходів та очікуваного контингенту споживачів» [1, с. 167].
Керівники та провідні фахівці ресторанного бізнесу визнають, що основним чинником забезпечення конкурентоспроможності є впровадження новітніх технологій обслуговування споживачів. При цьому конкурентоспроможність визнається одночасно і як мета розвитку підприємства ресторанного господарства, і як підґрунтя для досягнення визначених цілей розвитку. В умовах жорсткої конкуренції, мінливої ситуації суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в сфері ресторанного господарства, повинні не тільки концентрувати увагу на внутрішньому стані справ в закладі, а й виробляти стратегію довгострокового виживання, яка дозволяла б їм встигати за змінами, що відбуваються в їх оточенні, одночасно зберігаючи при цьому ринкові позиції. За таких умов актуальності набувають визначення ключових аспектів формування конкурентної стратегії підприємства ресторанного господарства.
Безумовно, єдиної стратегії для всіх підприємств не існує. Кожне підприємство навіть однієї галузі досить унікальне, тому й визначення його стратегії також оригінальне, тому що залежить від позиції підприємства на ринку, його потенціалу, динаміки розвитку, поводження конкурентів, особливостей випуску продукції або надаваних послуг, стану економіки, соціальної сфери й багатьох інших факторів [2]. Проте, існують певні критерії, відповідно до яких повинно здійснюватися формування конкурентної стратегії, враховуючи специфіку сфери ресторанного господарства.
Особливий характер конкуренції у ресторанному бізнесі пов’язаний з функціями, що взагалі властиві підприємствам: виробництво, реалізація та організація споживання продукції. Така комплексність та поєднання функцій виробничої та невиробничої сфер обумовлює ускладнення предмету конкуренції на підприємствах харчування. На відміну від підприємств більшості галузей, предметом конкуренції для яких є переважно продукція, робота чи послуга, для підприємств ресторанного господарства конкурентоспроможність господарюючого суб’єкта обумовлена як конкурентоспроможністю продукції, так і рівнем послуг [3].
Вивчення фахової економічної літератури з означеної проблематики [1, 3] дозволяє стверджувати, що розробка конкурентної стратегії підприємства ресторанного господарства передбачає:
1) чітке позиціонування підприємства ресторанного господарства у конкурентному середовищі;
2) чітке встановлення та розуміння цільових стратегічних орієнтирів та загальної концепції суб’єкта господарювання всіма співробітниками;
3) чітке визначення конкурентних переваг та ключових факторів успіху підприємства ресторанного господарства.
За умов зростаючих вимог споживачів вважаємо, що при формуванні конкурентної стратегії підприємства ресторанного господарства, враховуючи специфіку його діяльності слід враховувати два критерії: диференціацію ресторанного продукту та його «сервісний ландшафт».
Зазначимо, що само поняття «сервісний ландшафт », використане вперше Мері Джо Бінтер [7]. З урахуванням специфіки ресторанного бізнесу сервісний ландшафт включає в себе: комфортність навколишнього середовища (рівень шуму, освітлення), зручність розташування клієнтів (розмір столів, комфортність сидінь), якість зовнішніх атрибутів (вивіски, символи), якість обслуговування, атмосферу залу, використання інформаційних технологій при обслуговуванні клієнтів.
На наш погляд, саме такий інтегрований підхід до формування конкурентної стратегії сприятиме підвищенню лояльності клієнтів, отриманню стійких прибутків, і, як результат - забезпеченню стійкого розвитку підприємства ресторанного господарства у довгостроковій перспективі.
Список використаних джерел:
1. Алексеев Д. Успешный ресторан-эмоций и расчет Д. Алексеев // Ресторанные ведомости. – № 5 – 2012. – С. 165–169.
2. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2000.- 360с
3. Оцінка конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства [Текст] : монографія / Т. В. Андросова [та ін.] ; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. – Харків : ХДУХТ, 2010. – 144 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter