Екскурсійна сфера виступає одним із шляхів вивчення історії рідного краю, та виступає засобом залучення людей, молоді, учнів до пізнання національного багатства. З набуттям незалежності зацікавлення до екскурсійної сфери почало зростати, збільшилась кількість наукових досліджень, а також діяльність вчених, що перевіряли на практиці теоретичні дослідження.
На сучасному етапі відбувається зростання інтересу суспільства до екскурсійної діяльності, її популяризація і активізація.
Важливу теоретико-методологічну основу діяльності екскурсійної сфери становлять екскурсознавчі праці таких науковців: М. М. Поколодної, В. К. Барбарицької, О. Ю. Малиновської, С. М. Голубничої, Г. П. Долженко, В. С. Гришанової, Т. І. Галицької, І. В. Зоріна, В. А. Кабачкова, В. О. Квартальонова, Л. Г. Лук’янової, Л. І. Поважної, М. Скрипник, В. К. Федорченка, Н. А. Фоменко та інших.
Метою дослідження є виявлення проблем, наявних в екскурсійній сфері України, та знаходження можливих шляхів їх вирішення.
Екскурсійна сфера є невід’ємною складовою туризму, що є одним із засобів вивчення історії рідного краю та її популяризації, та на жаль протягом останніх років екскурсійні потоки в Україні мали негативну тенденцію.
За статистичними даними протягом останніх років кількість екскурсантів значно зменшилась.(Діаграма 1)
Діаграма 1. Екскурсійні потоки в Україні
(За даними державої служби України)
На даному етапі розвитку екскурсійної сфери немає обмежень щодо тематики екскурсій, ідеологічних обмежень, це сприяє розширенню спектру тем екскурсій. Розвитку екскурсознавста сприяють також невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом з глибинним національним духовним корінням і традиціями українського народу.(Рис 1.)
Рис 1. За Поколодною М.М., Гришановою В.С.
Також дають підставу стверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів.
Під охороною держави перебуває 160 тис. пам'яток. Це справжня скарбниця нашої національної спадщини, до якої пролягають десятки туристських маршрутів. Туристи мають можливість ознайомитися з історією та культурою України з давніх часів до сьогодення.
Найвизначніші історико-культурні пам'ятки знаходяться в Києві, Львові, Кам'янці-Подільському, Одесі, Чернігові. Туристів приваблюють Латинський собор у Львові, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Софійський, Михайлівський Золотоверхий та Володимирський собори в Києві.
Одним із значних внесків, які суттєво вплинули на подальший розвиток екскурсознавстава стала програми, що була розроблена у 90-х роках під егідою Державного комітету України з туризму та Міністерства освіти і науки, групою провідних науковців і практиків екскурсійної справи. Національна система туристсько- екскурсійних маршрутів України «Намисто Славутича». Система передбачає якнайповніше висвітлення історико-культурного потенціалу регіону під час туристських подорожей та екскурсій. З цією метою складено детальний перелік історико-культурних пам'яток регіону "Намисто Славутича" за географічним принципом - відомості про наявність екскурсійних об'єктів у населених пунктах туристського регіону з урахуванням часу їх створення. Надзвичайно популярними були також маршрути «Козацькі Січі», «Вільності Війська Запорозького», «Трипільські поселення України», «Фортеці й замки України», «Монастирі України», «Гетьманські столиці», «Чумацькими шляхами», «Коліївщина» та інші.
Нормативна база, яка регулює надання екскурсійних послуг в Україні, далека від досконалості. Так, Закон України «Про туризм» визначає лише основні напрямки, а деталі прописуються в підзаконних актах. Фактично в Законі визначені лише учасники відносин, що виникають при здійсненні туристської діяльності, положення про договір на екскурсійне обслуговування та вірогідна відповідальність за порушення законодавства в галузі туризму. Від взаємодії органів охорони пам'яток, їх збереження, реставрації та дослідження, ознайомлення з ними широких верств населення, особливо школярів і молоді, залежить майбутнє держави. Варто підкреслити велике виховне значення цієї роботи. Не останню роль відіграють і економічні важелі.
Про це свідчить досвід деяких країн світу (Велика Британія, Єгипет, Греція, Індонезія), де питання збереження й пропаганди культурної спадщини перебувають під опікою органів державного регулювання.
Надзвичайно важливим є Наказ Держкоммолодьспорттуризму від 17.01.2001 р. № 7/62 "Про затвердження ліцензійних умов впровадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності".
На нашу думку, екскурсійна сфера в Україні перебуває на етапі розвитку ,звичайно ж, є проблеми, а також багато перспектив, оскільки у сьогоденні вона має відповідні умови для розвитку, збільшення соціально-активного населення, розвиток туристичної інфраструктури.
Отже, провівши аналіз даної сфери туристичної галузі, можемо зробити висновок що, екскурсійна сфера в Україні має велику базу для функціонування, адже ми володіємо національним багатством, величезною кількістю пам’яток історії та культури, що створюють перспективи для розвитку, за умов вирішення наявних проблем.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter