|
|
|
ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ У ПРАКТИЦІ РОБОТИ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
| |
| 23.05.2012 11:13 |
|
Автор: Савенчук Світлана Олексіївна, магістрант Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Головною причиною занепокоєння кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя є ризиковий характер суспільного виробництва.
Підприємницька діяльність і страхування тісно пов'язані між собою в умовах функціонування ринкової економіки. Жорстка конкуренція, пошуки нових, нетрадиційних схем роботи, освоєння нових ринків нерозривно пов'язані з різними ризиками, що виникають у процесі цієї діяльності. У зв'язку з цим необхідно забезпечити страховий захист підприємницької діяльності. Страхування підприємницької діяльності спрямовано на захист кінцевих інтересів даного виду діяльності, як фінансових, так і матеріальних [1].
Страхування від свого первісного призначення в момент виникнення (захист від стихійних лих) поступово переходить у форму захисту від несприятливої зміни кон'юнктури ринку. Воно покликано допомогти упорядкувати фінансову і юридичну основу взаємин окремих учасників ринкових відносин.
Вибір дослідження доцільності страхових послуг саме для торгівлі був визначений важливістю даної сфери і її соціально-економічним значенням в суспільстві. Можна простежити чітко виражену тенденцію зростання частки торгівлі в національному доході.
Дослідження торгівлі останнім часом привертає велику увагу багатьох практиків, вчених-економістів, представників банківського сектору і соціологів. Дослідження ведуться як на рівні окремих суб'єктів господарювання, так і у світовому масштабі. Особливе значення дана сфера одержує у зв'язку з загальною тенденцією глобалізації світової економіки. При цьому все яскравіше визначається соціальний аспект торгівлі. Деякі економісти вважають, що наявність безробіття в Європі пов'язана, насамперед, з тим фактором, що «не було вчасно визначене..., що сектор послуг може прийняти трудові ресурси, які звільняються з промислової сфери, так швидко і безперешкодно, як це тільки можливо» [2, С.15]. На думку фахівців МВФ, рівень падіння зайнятості в продуктивній промисловій сфері затримається в рамках 10%, у той час як стрімкий розвиток сфери послуг, у тому числі і торгівлі, дозволить прийняти вивільнених у промисловості.
Ймовірний характер середовища, в якому знаходиться торговельне підприємство, статистичний характер і багатоваріантність, що властиві більшості явищ навколишніх реалій, породжують ризик.
Саме рівень ризику в діяльності торговельного підприємства визначає необхідність пошуку варіантів його зниження чи усунення. Представник німецької класичної школи Й. фон Тюнен, намагаючись визначити розмір підприємницького доходу чи «виграшу», прямо зв'язав його появу з підприємницьким ризиком. При цьому він стверджував, що не існує такої страхової компанії, яка б застрахувала підприємство від будь-якого виду ризику, пов'язаного з бізнесом. Завжди частину ризику повинен брати на себе підприємець [3, С.12-28].
У зв'язку з цим ствердження, що найкращим способом зниження (усунення) ризику є зовнішнє страхування, було б невірним без попереднього аналізу інших можливих варіантів. Тому вважаємо за необхідне розгляд інших варіантів зниження ступеня ризику.
Для торговельного підприємства можна досліджувати:
– методи запобігання ризику;
– способи прийняття ризику;
– методи зниження рівня ризику;
– можливість повної чи часткової передачі ризику.
Серед методів запобігання ризику як найбільш ефективний виділимо диверсифікацію. Для підприємств торгівлі характерні такі її види: диверсифікація своєї господарської діяльності; диверсифікація різних проектів розвитку; диверсифікація інвестицій; диверсифікація портфеля своїх постачальників; диверсифікація покупців; диверсифікація портфеля цінних паперів. Диверсифікація господарської діяльності є одним з небагатьох методів запобігання ризику, що може використовувати будь-яке підприємство торгівлі. Доки торговельне підприємство може розподіляти зусилля й інвестиції між різними видами діяльності, результати від здійснення яких не пов'язані між собою, доти воно може уникати частини ризику [4, С.139]. Прикладом диверсифікації господарської діяльності торговельного підприємства може служити одночасна реалізація кондиціонерів і обігрівачів, оскільки попит на ці товари знаходиться в зворотній залежності. Подібна диверсифікація скорочує сукупну віддачу на підприємстві, але одночасно дозволяє уникнути ризику різкого зниження доходів. Для підприємств торгівлі можна виділити концентричну диверсифікацію – поповнення асортименту виробами, що схожі на товари, вже реалізовані підприємством – і горизонтальну диверсифікацію – поповнення асортименту виробами, що несхожі на вже реалізовані товари, але цікаві споживачам.
Однак необхідно врахувати, що диверсифікація дозволяє зменшити тільки несистематичний ризик, а на діяльність торговельного підприємства впливають процеси, властиві й економіці в цілому: зміна ставки банківського відсотка, введення регульованих цін, політичні ризики та інші, причому ризик, пов'язаний з ними, не можна зменшити за допомогою диверсифікації, що вимагає аналізу й інших способів зниження ризику.
Отже, можна зробити висновок, що підприємство може прийняти на себе ризик і залишити на своїй відповідальності в таких випадках:
– прогнозовані втрати незначні;
– ризик може бути знижений за рахунок ефективного менеджменту;
– витрати на зовнішнє страхування занадто великі;
– розмір власного капіталу і ліквідність активів дозволяють стримувати ризик;
– відсутні інші прийнятні способи захисту від ризику.
Підвищення ефективності захисту комерційної таємниці для торговельного підприємства в умовах жорсткої конкуренції набуває все більш важливого значення. Торгівля – це не просто акт купівлі-продажу, це «майстерність» показати і продати товар. При цьому інформація про постачальників, ціни закупівлі, умови придбання товару для конкурентів може стати могутньою зброєю для «знищення» фірми. Тому в рамках зниження ризику поширення інформації, що відноситься до комерційної таємниці для підприємства, рекомендується розглянути такі етапи:
1.Розробка переліку відомостей, що відносяться до комерційної таємниці з виділенням найбільш коштовної інформації, яка потребує особливої охорони.
2.Визначення категорії носіїв конфіденційної інформації і розробка системи їх охорони.
3.Розробка системи допуску до відомостей, що є комерційною таємницею, і встановлення схеми роботи з конфіденційною інформацією.
4. Установлення відповідальності за захист конфіденційної інформації, розробка заходів для захисту інформації з вказівкою відповідальних виконавців.
5. Перевірка надійності вжитих заходів захисту комерційної таємниці.
Список використаних джерел:
1. Шахов В.В. Некоторые итоги и перспективы развития страхового рынка России // Финансы. – 2010. – №3. – С. 41-51.
2. Яковенко І.В. Про стан та розвиток страхового ринку України за 2010 р.: Аналіз Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю // Україна Business. – 2011. – 10 серпня. – С. 2.
3. Borch K. The Tree Markets for Private insurance // The Geneva Papers on Risk and insurance. – 2009. – № 20-9-7. – Р. 17.
4. Kaps C. Keine Angst vor der Globalisierung // Frankfurter Allgemeine zeitung. – 2010. – 19.05. Liberalizing Service. – London : The Royal institute of international Affairs, 2010. – Р. 22.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter