Генеза банківської справи України є однією з найважливіших сторінок вітчизняної історії. Поява банківської справи склалася історично, і пов'язана з потребою ринку у посередницькій діяльності з розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей при обмінних та торговельних операціях.
Банківська справа – частина економіки, що концентрує свою увагу на структуру та процеси в банківській (фінансовій) сфері. Головним суб'єктом банківської справи є банк, який є, насамперед, фінансовим посередником між позикодавцем та позичальником [1, с. 4].
До класифікації функцій банківської справи включають функції щодо спрямованості на вирішення основних цілей і завдань банківської діяльності, до яких відносяться: акумуляційна, перерозподільна, трансформаційна; за спрямованістю впливу щодо розвитку економічних процесів: мікроекономічна, макроекономічна; за ступенем значущості: основні, додаткові; за економічною сутністю банківської діяльності: інституційна, регламентувальна, соціальна, контрольна; за складом і характером послуг, які надаються під час виконання функцій: посередницькі, депозитно-акумуляційні, інвестиційно-кредитні, інформаційні й організаційно-комерційні тощо. Ключовою функцією банківської діяльності є її здатність впливати на кількість грошей в обігу відповідно до потреб економіки.
Сучасний стан функціонування банківської справи України характеризується тим, що в цілому рівень ліквідності банківської системи України в 2019 році має тенденцію до зростання та стабілізації: загальні активи банків збільшились на 63,11 млрд. грн, чистий прибуток за останні роки показав позитивний результат і збільшився на 81,2 млрд. грн. Також за останні роки з ринку ліквідувалось 2 неплатоспроможних банки. А це вказує на поступовий вихід із системної кризи ліквідності [2].
На жаль проблеми в банківській діяльності все ж таки існують. Сучасні кризові явища в банківській сфері спричиняють виникнення негативних наслідків як в фінансовому секторі, так і в економіці в цілому, а в деяких випадках провокують соціально-політичну кризу. Серед них виділяють зовнішні причини: загальноекономічна ситуація в країні; інфляція; затягнуті ринкові реформи; нестабільність валютного курсу; рейдерські атаки; втрата довіри до банків з боку клієнтів. До внутрішніх причин відносять: недотримання законодавства; обман органів влади, некомпетентне керівництво; спекуляція; недоліки внутрішньобанківської системи тощо.
В Україні для ефективного функціонування банківської діяльності потрібно:
- посилити та вдосконалити банківський нагляд;
- для усунення банкрутуючих банків застосувати ліквідацію з виплатою депозитів, поглинання з державною підтримкою, пряма державна підтримка;
- розширити можливості підтримання ліквідності банків на основі програм фінансового оздоровлення;
- оптимізувати структуру капіталу, активів та зобов’язань, виходячи із завдань забезпечення фінансової стійкості банків та їх позитивного впливу на розвиток реального сектору економіки;
- впровадити входження іноземних банків на національний ринок тим самим і їх сучасних банківських технологій, що послугує досвідом для вітчизняних банків.
Список використаних джерел:
1. Євенко Т. І. Банківська система України: проблеми і перспективи розвитку. Економіка. 2016. №6. С. 40-41.
2. Основні показники діяльності банків України.URL: https://bank.gov.ua/ (дата звернення 19.12.2019)
________________
Науковий керівник: Гладчук Ольга Михайлівна кандидат економічних наук, доцент, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter