В сучасних ринкових умовах в сільському господарстві одержали розвиток негативні тенденції, які проявилися в низькому рівні конкурентоспроможності підприємницьких структур, у розбалансованості потенціалу сільськогосподарських підприємств, попиту та пропозиції; в неадекватності системи менеджменту до певних вимог ринкової економіки; значного послаблення ролі держави як суб’єкта виконання регулюючих функцій. Дослідження проблеми антикризового управління є актуальним, оскільки в сучасних ринкових умовах дані ситуації частішають, а наслідки набувають все більших масштабів. Сьогодні, в умовах глобалізації економіки зростає необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналізу її причин, усунення загроз прояву, а у разі їх виникнення – прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками.
Сільське господарство – одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. В Україні на нього покладено завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потреби країни в сировині і продовольстві та нарощувати відповідні експортні можливості. Сучасні ринкові форми господарювання в умовах жорсткої конкуренції приводять до занепаду окремих сільськогосподарських суб'єктів господарювання. Будь-яку ситуацію, в якій підприємство не встигає підготуватися до змін, можна вважати кризовою. Щоб цього не відбулося, необхідно вчасно виявити причини, які призвели до кризових явищ в економіці підприємства, а також вжити заходів ще до зовнішнього прояву труднощів (фінансових труднощів). Невідповідність умов господарювання, механізмів управління сільськогосподарськими підприємствами підвищує ризик наближення їх до кризових явищ. Крім внутрішніх факторів великий вплив здійснюють і зовнішні, які в свою чергу підсилюють поглиблення кризових процесів, а саме: глобалізація і міжнародна інтеграція та механічне перенесення зарубіжних методів, систем управління у вітчизняну практику господарювання. Навіть при умові зміни форми господарювання сільськогосподарські підприємства виробляють менше третини тих обсягів, що виробляли 10 років тому, більшість з них знаходяться в кризовому стані або максимально наближені до нього. У зв’язку з цим набуває актуальності дослідження теоретичних основ антикризового менеджменту.
Підприємства аграрного сектору орієнтуються на довгострокову перспективу, але фінансові кризи стають головною причиною банкрутства підприємств, а в сільському господарстві ще й негативно позначаються на соціально-економічному становищі населення, оскільки результати впливу кризи залежить не стільки від причин їх виникнення, скільки від ефективного управління господарюючим суб’єктом в умовах виникнення криз, то особливої актуальності набула роль антикризового менеджменту в управлінні сільськогосподарськими підприємствами.
Список використаних джерел:
1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. / В. О. Василенко // – К.: ЦУЛ, 2003. – с. 289 – 299.
2. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: Підручник для студентів вищих навч. закладів./ Л. О. Лігоненко // – К.: КНТЕУ, 2005. – с. 126.
3. Матвійчук, А. Діагностика банкрутства підприємств/ А. Матвійчук // – Економіка України, 2007 – №4. – с.20 – 28.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter