|
|
|
МЕХАНІЗМ ЕКОАУДИТУ У СИСТЕМІ ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
| |
| 31.05.2012 21:26 |
|
Автор: Боровик Оксана Несторівна, аспірант Інституту екології, природоохоронної діяльності та туризму ім. В. Чорновола Національного університету «Львівська політехніка»
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Базовим положенням ринкової економіки є прямий зв’язок успіху вирішення екологічних проблем з підприємницькою активністю та ініціативою. Таким видом господарської діяльності виступає екологічне підприємництво, що відновлює та відтворює якості екологічного стану довкілля та продукції.
За визначенням Європейської комісії ЄС, екологічне підприємництво являє собою виробництво товарів та надання послуг по вимірюванню, попередженню, обмеженню або усуненню екологічної шкоди, ліквідації відходів та зниженню рівня шуму, застосуванню екологічно чистих технологій, які мінімізують використання сировини та забруднення довкілля.
В сучасних умовах обмеженого фінансування природоохоронної діяльності усунути проблеми, які виникають з еколого-економічних потреб споживачів, дозволяють ринкові важелі механізму екологізації технологічних процесів підприємств, зокрема, такий вид екологічного підприємництва як екологічний аудит, оскільки, розвиток сучасних ринкових відносин, функціонування різних форм власності у виробництві, обміні та споживанні необхідного для суспільства продукту вносить істотні зміни у систему управління мікроекономікою і у її функції контролю, зокрема, фінансово-господарського, та екологічного.
У міжнародній практиці екологічний аудит реалізований в організаційний механізм діяльності, що ґрунтується на законодавчій і нормативно-методичній базі, має широку організаційну інфраструктуру та оснащений кваліфікованими кадрами екоаудиторів, так у США, Японії та у країнах Європейського Союзу процедура екологічного аудиту спрямована на підвищення ефективності екологічної політики компаній або промислових підприємств. В Україні дана практика існує, проте потребує удосконалення.
Екологічний аудит є повним та перманентним, проводиться незалежними експертами та дає оцінку того, як здійснюється дотримання вимог, щодо стану навколишнього середовища зареєстрованою особою.
Основними підставами проведення екоаудиту є: страхування (витрати на ліквідацію наслідків забруднення навколишнього середовища); конкуренція на ринку (товари повинні бути екологічно чистими, що підвищує попит на споживчому ринку, спеціальним ярликом відзначаються товари, що пройшли перевірку тощо); придбання нерухомості (витрати на придбання земельної ділянки або підприємства можуть виявитися перевищеними; експертиза стану навколишнього середовища та забруднення земельних ділянок об’єкта, запланованого для придбання); законодавство (необхідність дозволу робіт із забруднюючими матеріалами).
Комплексний контроль має своєчасно виявляти якість економіко-екологічних управлінських рішень ще до виникнення втрат. Перевищення витрат виробництва (у тому числі через забруднення навколишнього середовища) або виготовлення екологічно небезпечної продукції ведуть до втрати ринків збуту.
Для України екологічний аудит є відносно новим видом екологічного підприємництва, тоді як у промислово розвинених країнах світу, таких як Канада, Великобританія, Нідерланди, США, Швеція, інші країни ЄС, воно набуло великого поширення. В Україні офіційно зареєстрованих екологічних аудиторів – 165, з яких 108 – фізичні особи, а решта 57 – юридичні.
На сьогоднішній день, основна маса аудиторів зосереджена в Київській області, це говорить про нерівномірний розподіл осіб, які надають послуги екологічного аудиту по території України, що і ускладнює проведення цієї процедури на вітчизняних підприємствах через їх значну віддаленість від столиці. Така закономірність розподілу екологічних аудиторів по областях відображає недосконалість наявного організаційного механізму екологічного підприємництва, який би передбачав не лише використання екологічно чистих виробництв, а й суворий контроль зі сторони державних інституцій за дотриманням всіх вимог вітчизняних та міжнародних екологічних стандартів виробництва промислової продукції.
Більшість суб’єктів екологічного аудиту є приватними особами або приватними комерційними структурами, що й не дозволяє достеменно оцінити наявний стан промислових виробництв щодо рівня екологічності їх виробництва. Крім того, відсутні дієві державні стимули проведення екологічного аудиту підприємствами з метою, не лише оцінки їх поточного екологічного стану, а задля їх подальшої модернізації.
Для забезпечення ефективного функціонування системи проведення екологічного аудиту як типу екологічного підприємництва необхідним є виконання таких умов:
1. Підприємницьку діяльність в сфері екологічного аудиту перевести у статус державної монополії з посиленим контролем діяльності.
2. На основі податкових надходжень в бюджет від податків на екологію сформувати джерело грошових ресурсів для проведення екологічного аудиту державних і приватних підприємств.
3. Оплату послуг екологічних аудиторів здійснювати лише через державний ощадний банк, для виключення будь-якої комерційної складової у реалізації цього процесу.
4. Відповідно до ступенів ризиків промислових підприємств (високий, середній, незначний) надавати пільги у проведенні екологічного аудиту і сприяти його подальшій модернізації за рахунок співпраці з вітчизняними академічними бізнес-інкубаторами, при умові що аудит буде проводитись за власним бажанням.
Застосування методів і прийомів екологічного аудиту у взаємодії з іншими видами екологічного підприємництва та суб’єктами регіональної інноваційної інфраструктури дозволить прискорити створення передумов для формування в Україні ринку екологічно чистих продуктів.
Однак для забезпечення його остаточного формування і ефективного функціонування необхідно виконання низки умов, а саме: екологізація вітчизняних виробництв і приведення їх у відповідність міжнародним стандартам за рахунок узгодження дій усіх учасників процесу; здійснення обов’язкової сертифікації екологічної продукції виробниками на прийнятних умовах; регулярний контроль відповідних регіональних установ та організацій у сфері природоохоронної діяльності, інновацій та екологічного підприємництва за діяльністю підприємств, що виробляють або планують виготовляти екологічні товари; аналіз даних моніторингу регіонального ринку продуктів з метою визначення привабливих ринкових сегментів, які можна буде заповнювати екологічно чистою продукцією; забезпечення можливості вільного входу і виходу на ринок екологічних продуктів, товарів і послуг для всіх його учасників, при умові відповідності їх продукції встановленим вимогам.
Список використаних джерел:
1. Закон України Про екологічний аудит. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1862-15
2. Закон України Про екологічну мережу України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1864-15
3. О. Лесняк, А. Логвинюк Проблеми впровадження екологічних інновацій в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://conferences.neasmo.org.ua/node/486
4. І.В. Басанцов, О.С. Пантелійчук Екологічний аудит в Україні: актуальність, проблемні питання та напрями удосконалення. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Mre/2010_1/1_4.pdf
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter