|
|
|
МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЮ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ СИСТЕМОЮ
| |
| 25.01.2012 13:29 |
|
Автор: Сорока Микола Петрович, кандидат економічних наук, докторант кафедри державного управління та місцевого самоврядування Чорноморського державного університету імені Петра Могили
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Говорячи про організаційно-управлінські структури місцевого самоврядування як про важливий елемент механізму управління розвитком регіональною соціально-економічною системою, слід зазначити, що серйозним гальмом у реалізації функцій місцевого самоврядування є територіальний устрій держави, що не дає повного комплексу повноважень органам управління, і необхідних ресурсів для надання населенню соціально-економічних послуг. За такої схеми органам управління складно не лише розподілити повноваження, але й здійснити розрахунок ефективності використання бюджетних коштів, а також облік розподілу й використання ресурсів.
Отже, питання проведення територіально-адміністративної реформи надзвичайно постало необхідним шляхом у вирішенні проблем щодо стимулювання ефективної роботу всіх ланок державної влади й організаційно-управлінських структур органів місцевого самоврядування на основі чіткого поділу їхніх функцій і повноважень.
Реалізація моделі механізму державного управління регіональною соціально-економічною системою повинна відповідати сутності економічних законів, формуючи умови не тільки для сполучення інтересів всіх суб’єктів господарювання, але і для забезпечення адекватності даного механізму обєктивним потребам суспільного виробництва. Це обставина, на наш погляд, дозволить найбільш повно реалізувати переваги регульованих ринкових відносин.
Відзначимо, що реалізація механізму державного управління регіональною соціально-економічною системою дозволить вирішувати наступні завдання:
- забезпечення високого рівня умов життєдіяльності населення регіону, і підвищення якості життя;
- трансформація економічної й соціальної сфер господарства регіону на основі аналізу, прогнозування й програмування основних макроекономічних показників регіонального розвитку;
- оптимізація фінансових потоків, формування умов і механізмів формування й розвитку економічної бази регіону й муніципальних утворень;
- забезпечення екологічної безпеки в регіоні; формування й реалізація структурної, інвестиційної й науково-технічної політики в регіоні, а так само розвиток форм елементів ринкової інфраструктури.
Механізм державного управління регіональною соціально-економічною системою вимагає врахування економічних, політичних, соціальних, екологічних і інших факторів, які впливають на формування економічного середовища в регіоні, а так само ґрунтуватися на певних принципах, які обумовлені законами ринкової економіки. Так, А.І. Гаврилов основними принципами, які забезпечують реалізацію механізму територіального управління соціально-економічної системи вважає децентралізацію, партнерство, субсидіарність, мобільність і адаптивність, а також принцип виділеної компетенції [1, с. 102]. Сутність принципу децентралізації полягає у переміщенні центрів прийняття рішень із загальнодержавного рівня управління регіоном до локального рівня, що дозволяє забезпечувати економічну свободу суб’єктів господарювання в регіоні і делегування функцій управління відповідно до існуючої схеми ієрархічного управління.
Принцип партнерства встановлює правила поведінки об’єктів і суб’єктів державного управління соціально-економічними системами в процесі їх взаємодії як юридично рівних, що виражається у рівноправному функціонуванні регіональних суб’єктів на міжнародному ринку.
Принцип субсидіарності полягає у виділенні фінансових ресурсів під заздалегідь певні цілі і реалізується державним управлінням регіональних соціально-економічних систем за допомогою формування механізмів перерозподілу фінансових ресурсів з метою забезпечення мінімальних державних соціальних стандартів для всього населення регіону.
Сутністю принципу мобільності і адаптивності є здатність системи регіонального управління реагувати на зміни зовнішнього середовища, що проявляється в постійній трансформації функціональної й організаційної структур регіонального управління, що дозволяє суб’єктам управління адаптуватися до мінливих ринкових умов.
Принцип виділеної компетенції полягає у диференціації функцій не лише між сферами державного управління регіональними соціально-економічними системами, а і всередині них, здійснюючи, таким чином, перерозподіл функцій суб’єктів державного, регіонального й муніципального управління, а також забезпечуючи ресурсами процес реалізації кожної функції.
Модель механізму державного управління регіональною соціально-економічною системою містить у собі один з основних елементів – функції територіального управління, які виступають як форми впливу на економічні, соціальні, екологічні, політичні й інші процеси в регіоні, до них відносять: цілеполагання, регулювання і стимулювання [1].
Функція цілеполагання обумовлена необхідністю здійснення наукового прогнозування соціально-економічного розвитку регіону й розробкою регіональних цільових програм, які є стратегічними документами, що визначають основні пріоритети соціально-економічного розвитку регіону.
Функція регулювання в державному управлінні регіональною соціально-економічною системою реалізується в системі об’єктів, які відносяться до державної власності й дозволяє використовувати методи як прямого, так і опосередкованого впливу. При цьому ступінь впливу суб’єкта управління на всі об’єкти, у тому числі й на об’єкти регіональної власності, буде постійно змінюватись, оскільки обсяг і повнота реалізації функції регулювання визначається характером розвитку ринкових відносин.
Список використаної літератури:
1. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление/ А.И. Гаврилов. - М.: Юнити-Дана, 2002. – 239 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter